Колоритні сільські жіночки завдали удару по музичним вподобанням багатьох українців. Відтепер, чимало жителів міст та сіл підспівують добре знану усім пісню «Лісапет мій, лісапет».
"Лісапетний батальйон" - це збірна двох колективів "Бабине літо" і "Забава". Учасники колективу живуть у сусідніх селах Чемеровецького району Хмельницької області. Серед них є куми, родичі, брати, друзі. Вони всі часто збираються разом на свята, щоб обговорити домашнє господарство і поспівати.Керівник гурту, запальна Наталя Фаліон сама пише пісні, акомпанує, виступає солісткою і організовує гастролі. Багато років тому вона написала пісню, яка стала справжнім хітом інтернету – «Лісапет». Композицію у звичайному автобусі виконали мешканки Чернігівщини, а запис їх виступу вмить розлетілася в мережі і набрав тисячі переглядів.
Разом зі своїм «Лісапетом» драйвові жіночки під керівництвом Наталії Фаліон їздять чи не по всіх куточках України. Їх знають, люблять, їм підспівують незалежно від віку та статусу: односельці, сільські бабусі, дідусі, депутати, і навіть добре знані артисти. Нині графік "Лісапетного батальйону" розписаний далеко наперед. Чи не щодня їх запрошують на концерти, вечірки, телевізійні шоу. Цьогорічним досягненням голосистих жіночок стала перемога у проекті «Україна має талант». Хіт «Лісапет мій, лісапет», який гурт виконав у фіналі шоу, підкорив суддів. Своїми виступами сільські артисти подолали усі етапи телевізійного шоу, впевнено крокуючи до своєї благородної мети - здобути перемогу в проекті, щоб на виграні кошти побудувати в рідному селі церкву.
Ексклюзивно для порталу «ЧаРівне.інфо» керівник співочого батальйону Наталія Фаліон розповіла про подальші зіркові будні співочих бабусь, домашнє господарство,прихильників та плани гурту.
Пані Наталіє, розкажіть чи змінився стиль життя після участі у телевізійному шоу. Вас впізнають на вулицях?
- Проект нам подарував головне - шанувальників. Вони створюють фан-клуби, телефонують, надихають нас, запрошують виступати у свої села та міста. Змінив проект і повсякденне життя учасниць. На нас звернули увагу, іноді ті дзвінки аж заважають працювати. Найбільше надихає, окрилює той факт, що після наших виступів почали створюватись нові творчі колективи. Люди повірили, що якщо щось добре робити і вкладати у нього душу, то можна отримати шанс з простого сільського клубу потрапити на велику сцену. Адже всі знають, що за нами ніхто не стояв, ніхто нас не просував.
;
Як давно ви співаєте? Розкажіть, де навчались, де розпочали творчу кар`єру?
- У мене співає уся родина. Дядько все життя пропрацював завклубом у П’ятничанах, і я змалечку ходила туди співати. Потім закінчила Київський інститут культури. Тому, так склалося, що все моє життя пов’язане із музикою. Більше того, я горджусь тим, що я - людина села, і вся моя творчість присвячена саме селу, тим речам, які я роблю та бачу щодня. Звідти, і тексти моїх пісень,і сама музика. Є такий хороший вислів, яким я завжди керуюсь: «Не той багатий хто має і бере, а той, хто не має, а дає».
«Лісапєтний батальйон» - це колектив жінок. Часто сваритеся?
- В першу чергу, ми велика дружня сім’я. Кожен з нас надзвичайно харизматична та позитивна особистість. Ми не боїмось виглядати смішними, кумедними. Мої баби – це звичайні українські молодиці, гарні господині, вони все вміють. І заспівати, і станцювати, і борщ зварити, і корову подоїти. Тому, у нашому гурті не вистачає місця для сварок. У нас все по-сільському тихо, мирно та спокійно.
У кожного з вас є родина, діти внуки, чоловіки. Як вони сприйняли шаленну популярність «Лісапетного батальйону»?
- Змирились(сміється-авт). Якщо чоловік хоче, аби його жінка гарно виглядала, була задоволеною, мусить терпіти. На щастя, наші діти і внуки завжди підтримують нас. Їм подобається наша популярність. У свою чергу, це допомагає нам гарно виглядати та гарно співати. Особисто я, народила та виховала трьох прекрасних та талановитих дітей. Нині усі мене підтримують та завжди вболівають за мене. До речі, всі троє пішли моєю стежиною - працюють у Києві у сфері шоу-бізнесу і вже подарували мені двох онуків.
Наталіє Іванівно, нині ви все частіше виступаєте у Києві. Чи пропонували вам переїзджати з села до столиці?
- Особисто мене, і мій бабський батальйон влаштовує, те що маємо. Чесно кажучи, усі ми вже не у тих роках, аби щось кардинально змінювати. Я народилась і виросла в селі П`ятничанах на Хмельниччині. Серед цих людей мені просто і гарно. Саме тут мені пишуться пісні, а на чужому грунті я не зможу відчувати себе щасливою. Тому жодних пропозицій щодо переїзду ніколи не прийму.
Де вам найбільше подобається виступати. Вас запрошують відомі політики, бізнесмени співати у себе на корпоративах ?
- Ми співаємо там, де нас хочуть чути. І не важливо, буде це сільська публіка, у селі під клубом чи велика сцена. Вже зараз, коли ми стали досягли свого піку популярності, нас все частіше до себе на дні народження, різні святкування запрошують депутати, багаті бізнесмени, артисти. Люблю поспівати в гостях у подружжя Білоножків, народного артиста Миколи Янченка.
Скільки коштує виступ «Лісапєтного батальйону»?
- Все залежить від того, наскільки нам сподобається сам замовник (сміється-авт). Це може коштувати і одну символічну гривню, або ж тисячі доларів. З нами, як і годиться на селі, можна торгуватись.
Ваш гурт має побутовий райдер?
- Звичайно! Ми завжди хочемо аби нас супроводжувала посмішка та гарний настрій шанувальників. Це насправді, головне. Для нас, важливо аби була кімната, де можна було переночувати, переодягнутись і відпочити. Всі інші питання ми навіть не обговорюємо. Для нас, наші концерти – це подарунок долі. Тому, ми не зловживаємо її милістю.
Надалі яким складом будете виступати? Чи вистачить творчих сил на три колективи?
- Головне нині не втратити форму й правильно розставити пріоритети. Гурт “Забава” – це молодість, експерименти. “Бабине літо” ж — це мудрість, досвід та “натур-продукт. А «Лісапєтний батальйон» таке собі колоритне поєднання усіх якостей та співів. Я впевнена, у кожного з гуртів є своя публіка, тому і місце знайдеться усім: і для «Бабиного літа», і для «Забави», і для «Лісапєтного батальйону». Як бачите, я така велика баба, що мені одного мало(сміється - авт).
Спілкувалась Оксана КРАВЕЦЬ
фото автора
