Пандемія, війна та відсутність медичних кадрів у деяких регіонах Рівненської області – такі причини зростання кількості випадків захворювання на туберкульоз назвав директор Департаменту цивільного захисту та охорони здоров’я Рівненської обласної військової адміністрації Олег Вівсяник.
За його словами, в області досі існує стигматизація хворих на туберкульоз, попри те, що хвороба давно перестала вражати лише людей, з асоціальною поведінкою.
В своєму інтерв’ю посадовець розповів як та чому важливо позбутись ганебного явища стигматизації та як убезпечити себе від туберкульозу.
Публікацію підготовлено БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне», завдяки щирій підтримці американського народу, наданій Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), шляхом фінансування Проєкту «Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні», що виконується міжнародною організацією PATH.
- Медики кажуть, що кількість хворих на туберкульоз рівнян цьогоріч дещо більша у порівнянні з минулим роком. Чим це можна пояснити?
Взагалі туберкульоз це є соціальна хвороба і чим більш погіршується соціальний та психоемоційний стан, а також економічна ситуація в країні, тоді ми помічаємо погіршення ситуації з туберкульозом. Проте, ми не відмітили різкого збільшення кількості нових випадків захворювання на туберкульоз. Наголошую – різкого.
Є деякі негативні показники, особливо у мультирезистентному туберкульозі. Ми маємо дуже потужну базу лікувально-профілактичних заходів, які допомагають виявляти пацієнтів, хворих на туберкульоз. Зараз кількість пацієнтів критично не збільшується. Точніші та кількісні показники зможу озвучити у січні 2024 року, коли ми підіб’ємо підсумки за результатами цього року. Зараз, на жаль, поки ще не можна якісно порівняти результати цього та попереднього року.
- За 10 місяців 2023 року на Рівненщині туберкульоз діагностували у 16 дітей. За перших пів року хворобу виявили у понад трьох сотень дорослих. За даними фтизіатрів у 2022 році ця кількість була меншою, у 2021-му – ще нижчою. Статистичні дані по всій Україні говорять про загальне зростання кількості випадків захворювання. Що могло вплинути та вплинуло на це?
В першу чергу ми пройшли дуже великий етап і складну пандемію, під час якої не настільки потужно проводилась діагностична кампанія. Ми були обмежені карантинними заходами. Нікому не секрет, що коронавірус найбільше вражає бронхо-легеневу систему, і як правило туберкульоз також вражає саме легені. Тому погіршення стану здоров’я, погіршення загального імунного статусу внаслідок COVID-19, адже майже кожен із нас перехворів, – це стало першою причиною.
Я наголошую на тому, що після карантину ми надзвичайно сильно покращили нашу роботу в плані виявлення, діагностики туберкульозу. Наші бригади, наші працівники, наша первинно-санітарна ланка, зважаючи на те, що немає коронавірусу, стали більш мобільними і краще виявляють туберкульоз. Це також чинник.
І звичайно не можна забувати, що у нас війна в країні. У багатьох людей погіршились умови проживання, харчування, додались постійні стреси. Туди ж і психосоматика, економічні процеси тощо. Все це також впливає на кількість випадків захворювання на туберкульоз.
- Фтизіатри говорять про збільшення кількості звернень по діагностику захворювання. Зокрема, хвороба підтверджена не у всі пацієнтів, які звертаються. Велику роль у діагностиці відіграють саме сімейні лікарі. Як саме вони впливають на приріст вчасно діагностованих? Чи можете Ви назвати роботу медиків із раннього виявлення туберкульозу якісною?
Я можу чітко сказати – ми підвищуємо якість роботи первинної медико-санітарної ланки та постійно здійснюємо контроль за роботою первинної медико-санітарної. Проте, у нас є ряд населених пунктів в Рівненській області, де спостерігаємо відтік кадрів. Враховуємо, що ті пункти віддалені від центру області, близькі до кордону, до межі можливої військової, збройної агресії з боку сусідів держави, і тому, можливо, працівників там на жаль не достатньо. Нестача фахівців може негативно впливати на якість роботи.
Водночас загалом якість медичної допомоги на первинній ланці досить висока, але ми можемо її ще покращувати.
- Чи вважаєте Ви сучасні методи лікування туберкульозу ефективними? Чи допомагає лікування туберкульозу амбулаторно як самими хворим, так і медикам? Чи не несе це загрози оточенню?
Амбулаторне лікування не несе загрози оточенню. Так лікуватись можуть лише ті пацієнти, які не виділяють бактерії туберкульозу і умовно є незаразними для оточення. Зараз є дуже хороша, позитивна терапія. Нас більше турбує те, що потрібно збільшувати кількість соціальних працівників. Адже коли ми збільшили соціальний супровід пацієнтів з туберкульозом, компілювали ними приймання лікарських препаратів, то також спостерігали і за їх способом життя. Тому в нас і працюють багато соціальних програм для соціальних супроводів.
- Частина людей досі вважають туберкульоз хворобою тих, хто веде асоціальний спосіб життя, таким чином підтримуючи стигму туберкульозу. Пацієнти бояться афішувати свій діагноз через упередження ставлення суспільства. Як можна побороти стигматизацію, адже зараз на туберкульоз може захворіти будь-хто, будь-який представник усіх прошарків суспільства?
На превеликий жаль – найбільше хвороба вражає той прошарок суспільства, у кого є порушення опірності імунної системи. А це та категорія населення, яка може страждати від наркоманії, алкоголізму, не мати житла тощо. Але збій опірності імунної системи не завжди може бути в асоціальних людей, а й у будь-якого пересічного громадянина, тому ми завжди повинні слідкувати за власним здоров’ям та імунітетом. Потрібно регулярно відвідувати сімейного лікаря, в тому числі на предмет визначення анамнезу контакту. Багато таких факторів, які я зазначив у попередніх відповідях і стигму цю ми повинні побороти, адже захворіти на сьогодні може хто завгодно. Важливо вчасно виявити захворювання і призначити адекватну терапію, уберегли кожного, хто може бути в оточенні хворого або ймовірно хворого на туберкульоз і запобігти поширенню хвороби. І тут уже повинні розуміти усі – кожен мешканець, будь-яка людина, хто несе соціальну відповідальність перед собою, своєю сім’єю, своїм оточенням. Потрібно мати угоду з сімейним лікарем або лікарем терапевтом або лікарем-педіатром на первинній ланці, спостерігати за своїм станом і не допустити захворювання. Це основне, що повинен знати кожен.
- Як найкраще убезпечити себе від хвороби? Які методи профілактики існують?
В першу чергу, це постійно підвищувати рівень свого імунітету, відмовитись від шкідливих звичок, загартовуватись, вести здоровий спосіб життя. Також – відвідувати сімейного лікаря, знати що сімейний лікар може надати якісну консультацію і уберегти кожного з нас окремо. Важливо звертати увагу на харчування – це окремий і важливий момент.
- Дякуємо Вам за інформацію та розмову!
Аліна ДУБОВСЬКА
