Для мене 8 березня - звичайний день. Хоча я вітаю свою маму й бабусю. Для них – це свято! Сьогодні зранку продавець у магазині пожартував, що оскільки скоро жіночий день, то він постарається бути надзвичайно люб`язним зі мною, а я, наївна, думала, що зробить знижку. Як на мене, то це вже перебор - "бий тапком все старе", ось як це називається.
А я за те, щоб наших жінок любили, шанували, берегли і дарували квіти не лише в один день, а цілий рік. Щоб заробітку чоловіка у кожній родині вистачало не тільки на їжу і одяг, а й на те, щоб хоч раз на рік поїхати, як не за кордон, то хоч би у НАШ КРИМ! (зараз у наш КРИМ хочеться найбільше! ) Щоб обов`язково було жіноче свято. Наше рідне. Мене дратує, що замість того, щоб святкувати щось своє, ми святкуємо те, що часто називають імпортний Пурім. У контексті подій, коли герої помирають, країну ділять, а ти спокійно не можеш спати бо страшно, особливо жалібно, навіть якось паскудно дивляться усі ці подаровані віники-квіточки.
Та й зрештою, справжнім жіночим днем є друга неділя травня – День матері.
І ще…. Можливо найголовніша мамська головна біль. Як бути з дитиною, яка приносить зі школи-садочка власноруч змайстровану листівочку-подарунок, щиро прагнучи зробити мамі приємно, бо її так навчили, бо всі так роблять? Як пояснити дитині, чому її подружці сьогодні мама-тато принесли купу подарунків, а її нічого?!!!
Оксана КРАВЕЦЬ
