Майже рiк працювали над створенням креативної книги, за основу якої взяли перше видання «Кобзаря» 1840 року, її головний редактор Олена Медведєва та художній редактор Анна Тимошок.
Майже рiк працювали над створенням креативної книги, за основу якої взяли перше видання «Кобзаря» 1840 року, її головний редактор Олена Медведєва та художній редактор Анна Тимошок.
За допомогою техніки стебнівки на матеріалі, який в народі називають «диким льоном», майстринi відтворили тексти восьми (без скорочень!) поетичних творів: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Варто зауважити, що твори вишиті мовою оригіналу. Збережено абсолютно всі авторські знаки.
Для вишивання тексту був розроблений спеціальний шрифт, ідентичний шрифту «Кобзаря» середини XIX століття. Вісім поетичних творів без скорочень вишили методом стебновка, який дозволяє вільно читати поезії. На кожній сторінці присутній традиційний український орнамент.
Тексти «Кобзаря» редактори доповнили вiдповiдними ілюстраціями, якi вишитi хрестиком. Так, відтворено шість малярських творів Тараса Шевченка, які належать до періоду його ранньої творчості. Майстринi говорять, що найважче було працювати саме над ілюстраціями, адже перевести картини у схеми для вишивки, підібрати кольори, які б сповна відображали Шевченкову гаму, не так уже й просто. Редакторки погоджуються, що найцікавіше, але разом з тим найскладніше, було створити портрет молодого Тараса, його «Катерину» і маловідому роботу «Визволення Петра Апостола з темниці», що символізує визволення Шевченка з кріпацтва.
Книга містить 48 сторінок з дикого льону розміром 36,5 х 26 см. Переплетення і шкіряна внутрішня обробка зроблені за зразком оформлення стародруків. Вишитий «Кобзар» важить 3,3 кг, а зберігають його в спеціальній шкіряній сумці-футлярі. Брати книгу в руки можна тільки в білих рукавичках.
Вишиту книгу можна буде побачити в Музеї книги і друкарства у Києві, Музеї Тараса Шевченка, виставкових залах Рівненського краєзнавчого музею.
Читати вишите Шевченкове слово – те саме, що читати історію життя, біль і віру його народу лише найріднішою мовою – українською, до якої можна доторкнутися тепер навіть пальцями.
Джерело: https://ukrainianpeople.us
