АТОвець з Рівного Сергій Пандрак на «Іграх Нескорених» у Києві повернувся з «бронзою». Цю нагороду, як зазначав у себе на сторінці у Фейсбук, присвятив батальйону «Айдар».
АТОвець з Рівного Сергій Пандрак на «Іграх Нескорених» у Києві повернувся з «бронзою». Цю нагороду, як зазначав у себе на сторінці у Фейсбук, присвятив батальйону «Айдар».
Як повідомив спортсмен, 1 червня буде оголошено склад української команди з 15 чоловік, які поїдуть на фінальні змагання у Сідней, що відбудуться 20-27 жовтня.
Минулорічні «Ігри Нескорених» проходили у м. Торонто, тоді Сергій Пандрак також мріяв на них потрапити, але не вийшло. А на відборі у Києві, де змагалося 175 спортсменів, вже посів третє місце.
- Цього року у Києві я проплив 50 м вільним стилем за 45,91 секунд, тобто покращив свій результат на 10 секунд. У моїй категорії записалося п’ятеро спортсменів, але чомусь четверо зійшли з дистанції. Мене прирівняли до іншої категорії (КЛ 3), де було більше 10 спортсменів, але незважаючи на це я отримав «бронзу». У підсумку я програв 0,2 секунди другому місцю. Якби я знав, що у моїй категорії четверо учасників не вийдуть на дистанцію, то почав би шукати спортсменів... Проте я плив не за медаллю, а для себе, - розповів Сергій Пандрак.
Після отримання поранення у серпні 14-го року я поставив завдання займатися байдарковим спортом. Постійно плаваю. З дитинства займався класичною боротьбою. Був тричі збірником по юніорах. Тому займатися спортом для мене – це стиль життя, - додає він.
Серед проблем, які виділяє спортсмен, -– зокрема пошук басейну для тренувань. У сьомій гімназії басейн зупинив роботу 27 квітня. Довелося шукати новий.
Узимку знайшов інший басейн.
Як каже Сергій Пандрак, цього року в «Іграх» взяло участь 6 спортсменів із Рівненщини – з них четверо ветеранів.
- Прикро, що Волинь виставила 20, а ми лише – 6. Тут є недоопрацювання військкоматів та інших служб. Представлені були всі області, в тому числі Донецька, Луганська, - зазначає учасник «Ігор».
Крім того він скаржиться й на недостатню фінансову підтримку з боку держави.
- Ми добиралися, хто як міг. Поселення – теж не найкраще. Адже поселяли в хостелах радянського типу, - пояснює Сергій Пандрак.
У першу чергу, каже, вирішив взяти участь у змаганнях для себе та для своєї сім’ї.
Приємно було, каже учасник змагань, коли нагороди вручав президент разом із дружиною.
- Хочу бути прикладом для своїх онуків. Зараз у мене їх – п’ятеро...
Ще однією мотивацією було – це те, що хочу показати іншим воїнам, в яких зруйнована психіка, що життя не закінчене, треба рухатися вперед, а не сідати «на склянку», - розповідає Сергій Пандрак.
Наступною ціллю для нього є підготовка до паралімпіади в 20-му році у Токіо, перед собою також ставить завдання здобути медаль.
Денис ГРИЩУК
