Справа про приватизацію храму в селі Птича Дубенського району Рівненської області вийшла на новий рівень: виявилось, що підставою для проведення такої дії став незаконний документ.
Ще з осені минулого року на розгляді Рівненського окружного суду знаходиться справа № 817/1331/16 за позовом Дубовської Аліни Вікторівни, жительки вже відомого на всю Україну і не тільки села Птича, що на Рівненщині, проти Рівненської обласної адміністрації. В позовній вимозі йдеться про скасуванння рішення виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 25-го вересня 1991 року, яке повертає у власність релігійної громади Свято-Успенську церкву того ж села.
Як виявилось, аби здіснити процедуру передачі храму у власність релігійної організації потрібно було подати клопотання від релігійної організації - в даному випадку релігійної громади села. Проте, рішення було прийнято на підставі заяви звичайних прихожан тоді, коли навіть громада УПЦ (МП) себе ще не зареєструвала. Заява до виконавчого комітету датована 07 вересня 1991 року, і в ній же вказано, що громада зареєстрована 25 вересня того ж року! Яким чином міг розглядатись цей документ, адже очевидно, що дату реєстрації громади вписано пізніше, на майже цілих три тижні?! Таке грубе порушення незаконне навіть для чинного законодавства того часу! Як говорить ч.2 ст.17 Закону України, культові споруди і решта майна передаються у безкоштовне користування чи у власність тим організаціям, на балансі яких знаходяться. Тоді ЯКИМ ЧИНОМ СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА СЕЛА ПТИЧІ МОГЛА БУТИ ПЕРЕДАНА У ВЛАСНІСТЬ УПЦ, ЯКЩО ГРОМАДИ ЩЕ НЕ ІСНУВАЛО? До того ж, члени релігійної громади не мають такого вповноваження згідно Закону аби звертатись до виконкому.
До речі, те що громада не вповноважувала тих кілька чоловік на таку дію підтверджується і протоколом загальних зборів №3 парафіян Свято-Успенської церкви від 18.08.1991 року, адже його зміст говорить, що на порядку деннному розглядалось лише питання прийняття Статуту парафії. А от питання щодо набуття права власності та майбутньої діяльності релігійної громади могли вирішуватись лише після реєстрації Статуту і створення релігійної громади як юридичної особи.
Ініціатор судової тяганини вважає, що РІШЕННЯ ОБЛВИКОНКОМУ НЕЗАКОННЕ І ТАКЕ, ЩО ПРИЙНЯТЕ БЕЗ ГЛИБОКОГО ВИВЧЕННЯ ОБСТАВИН, А ТАКОЖ З ФОРМАЛЬНИМ ВІДНОШЕННЯМ ДО ДАНОЇ СПРАВИ. Адже, порушено вимоги ч.5 ст 17 Закону України, про яку згадувалось вище. Навіть більше, у цій ЗАЯВІ НЕ ВКАЗАНО ЯКУ САМЕ БУДІВЛЮ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ХОЧЕ ОТРИМАТИ У ВЛАСНІСТЬ. З усього очевидно, що як священик релігійної громади УПЦ (МП) села Птича, так і решта причетних до цієї афери людей мають що приховувати. Хоча судом до розгляду справи залучено як треті особи без самостійних вимог на стороні А.Дубовської релігійну громаду УПЦ КП с.Птича, а на стороні відповідача обласної адміністрації - Птицьку сільську раду та релігійну громаду УПЦ (що перебуває в єдності з Московським Патріархатом) с.Птичі, та навряд чи хто з них зможе пояснити яким чином до виконкому відправлено незаконну заяву, адже жителі Птичі заявляють, що про неї (заяву від 07.09.1991року) відомо нікомо нікому не було та також ставлять під сумнів законність рішення виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 25 вересня 1991-го року №173 "Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель".
