Професійна романтика українських детективів, або Як і чому не беруть хабарі слідчі Національної поліції

Фото ілюстративне

Аналіз новин СБУ за останній місяць (серпень 2016 р.) щодо хабарництва серед слідчих і працівників поліції виявив такі випадки:

• за не притягнення до кримінальної відповідальності за пограбування, сума хабара – 22 тис. грн;
• за не притягнення до кримінальної відповідальності за хуліганські дії, сума хабара – 10 тис. грн;
• за перекваліфікацію кримінального провадження щодо нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень на менш «серйозну» статтю, сума хабара –7,5 тис. грн;
• винесено вирок – п’ять років одинадцять місяців за отримання хабара у розмірі 11 тис. грн за не притягнення до кримінальної відповідальності за начебто вчинені правопорушення та за не перешкоджання діяльності працівникам підприємства.
• безрезультативне намагання дати хабар з боку адвоката підозрюваних за перекваліфікацію кримінального провадження за фактом вбивства на більш м’які статті -1,5 тис. дол.

Це одна сторона медалі «роботи» правоохоронних органів, більш публічна і відома пересічним громадянам.

Але існує ще й інша сторона – щоденна рутинна робота на місцях, яку ми не бачимо і не цінуємо. Але якби ця робота не виконувалася, то все наше сьогодення поринуло б у кримінальний хаос і свавілля.

За даними Державної служби статистики України

За перший квартал 2016 р. було виявлено 203,5 тис. правопорушень з яких 67,7% (+30,8% у порівнянні за такий самий період у 2015 р.) займають злочини проти власності. Найбільше зросли грабежі – на 48,5% та згвалтування (замахи) – на 44,6%.

Увесь тягар по розкриттю справ лягає на плечі рядових оперативників і слідчих. Тому важливо не «гребти під одну гребінку» чи ставити штамп на всіх без розбору працівників правоохоронних органів і засуджувати, не розібравшись, чому у нашій країні існують передумови нелегітимної діяльності серед правоохоронців.

Коли на тебе лине звідусіль досить суперечлива інформація, визначитися в істині, або хоча б у чомусь, що приблизно нагадує істину, досить складно. От скажіть мені, хто-небудь, коли-небудь у новинах згадував про роботу українських детективів у позитивному руслі? Звичайно, окрім сайтів МВС на свята і офіційних керівних осіб при черговому призначенні? У новинах, чи у блогах, чи у аналітичних статтях, у сучасній літературі? Такої інформації від незалежних джерел зустрічається дуже мало. Звісно, слідче управління – це не цирк, щоб усім розказувати і показувати свою роботу. Це досить солідна і специфічна структура, де на слідчих зав’язується горе і образа потерпілих, незаконні дії, різного ступеня важкості, підозрілих та тиск з боку керівництва і громадськості. Чомусь у пам’яті зринають слова Анатолія Матіоса про «розмазування наслідків нежитю по офіцерському обличчю», хоча це не по темі, але однозначно про слідчі підрозділи Національної поліції, де працюють чоловіки з міцними нервами.

Погодьтеся, що всі ми виросли на детективних історіях. Люди старшого покоління зачитувалися Агатою Крісті, Шерлоком Холмсом та повістями про міліціонерів, а молодші – виросли на російських серіалах на зразок «Мєнты» чи «Бандитський Петербург». Художніх творів українського варіанту про будні міліції надзвичайно мало, зате безліч новин про корупцію та боротьбу з нею, про застосування незаконного насильства, про факти тортур, приховування важливої інформації від громадськості, «лакування» показників і звітів, нездатність ефективно боротися з організованою злочинністю й забезпечити громадську безпеку. Як тут не втратити довіру до правоохоронних органів…

Проблемою номер один, на вирішення якої наразі направлені всі зусилля керманичів МВС і міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ – отримати повагу громадян до правоохоронних органів. Арсен Аваков стверджує, що «виховання нової генерації поліцейських – це завдання не тільки відомства, а й всієї громадськості. Не треба думати, що склад поліції – це окрема популяція з іншої планети. Це «плоть від плоті» нашого суспільства. Якість поліції така, як якість суспільства.».

Суспільство допоки сприймає відносини із правоохоронними органами лише на споживацькому рівні. Пересічні громадяни судять за ефективністю роботи української поліції, але оскільки ця ефективність їх не задовольняє, вони мають право виходити на мітинги, скаржитися, виказувати своє незадоволення у ЗМІ, а також мають можливість незаконно впливати на слідчих чи інші категорії поліцейських шляхом дачі хабарів.

Печально, але правоохоронці, насправді, також не задоволені ефективністю своєї роботи. За результатами вибіркового соціологічного опитування атестованих працівників міліції у 2015 р. розподіл явищ, що заважають ефективному функціонуванню правоохоронної системи перші місця займають низьке фінансове (82,7%) та технічне (57,6%) забезпечення службової діяльності.

Спілкування зі слідчими показало, що співвідношення у 2016 р. не змінилися. Вони досі вважають, що затрати сил, енергії робочого та вільного часу є такими, що не відповідають матеріально-технічному забезпеченню, умовам праці та фінансовій компенсації у вигляді заробітної плати. Тільки от на мітинг слідчі не виходять.

Як бачимо, про проблеми не лише у роботі слідчих, а й у правоохоронних органах у цілому вище керівництво цілком проінформоване і обіцяє змінити становище. Але поки існуючі проблеми вирішуються на рівні низових структур, реально досягнути змін буде надзвичайно важко. Наразі «Система МВС» вже набула власної назви. Це як монстр, що оповив Україну, жива, самостійно існуюча істота, що пожирає державний бюджет, людські долі і душі. Хтось пристосовується, хтось стає її частиною, а хтось так і не зміг змиритися і кидає лави правоохоронців, перебираючись за кордон на заробітки.

Сьогодні можна зустріти чимало закликів про набір у дільничні чи слідчі. Після атестації частина працівників була відсіяна і звільнена. Вакантні місця слідчих не спішать заповнюватися, адже не кожен готовий пожертвувати собою заради державних інтересів. А робота слідчих, судячи по всьому, має саме такий вигляд. Те, що для нас статистика, для слідчих важка праця.

Прийнятий у 2012 р. новий КПКУ, за свідченнями слідчих, лише утруднив їм роботу. Зокрема, недоліки кримінального процесуального законодавства відмічають насамперед представники кримінального блоку (67,6%) та досудового слідства (59,5%). Ті слідчі дії, що виконувалися за півдня-день, оскільки не потребували проходження низки інстанцій від прокурора до суду, наразі вимагають до місяця часу. А таких слідчих запитів за однією справою може бути декілька. Відтак, потерпілі ображаються, подають скарги, оскільки вважають, що слідчі свідомо затягують розгляд їх справи. А у слідчого тим часом в опрацюванні до 300 таких справ. До розгляду приймаються всі заяви, навіть ті, що завідомо є суперечливими чи недоказовими.

При цьому слідчого можна назвати «і швець і жнець і на дуді грець». Слідчий є самостійною процесуальною фігурою. При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. В сучасних умовах у ході справи слідчий виконує не лише інтелектуальну роботу, але й значну частину технічної, що знову ж таки забирає час. При цьому, як пам’ятаємо, технічні засоби бажають бути кращими.

Водночас слідчий – це працівник, який підпорядковується вищим посадовим особам у сфері організації праці, дисципліни, розпорядку робочого часу, виконання різних не процесуальних завдань (чергування, організаційна робота та ін.). Найбільше завантаження у слідчих районів, оскільки там їх найменше, а роботи менше немає. Присутність, наприклад, лише трьох слідчих на один район призводить до того, що люди практично не бувають вдома, не мають вихідних і взагалі мало сплять. На запитання чому ж вони не змінюють місце діяльності відповідей було багато різних, але ключова – «терплять, бо звикли». За словами колег, робота слідчих найбільш каторжна. Бували випадки, коли три доби без відпочинку приходилося проводити на роботі. У слідчих найбільша завантаженість через надмірну кількість справ, необхідності їх оформлення і провадження. Але окрім того – це велике емоційне навантаження. Адже професійна діяльність передбачає спілкування з людьми у стані горя. При чому стрес і конфлікти направляються на слідчого з обох боків: з боку потерпілих і з боку підозрюваних та, відповідно, їх родичів, адвокатів і інших сторонніх осіб. Слідчим приходиться стикатися щодня з неадекватними, у стані стресу, шоку і відчаю людьми. Страшні життєві трагедії не просто проходять повз них, слідчі є їх безпосередніми учасниками, від їх дій і уміння взаємодіяти зі всіма сторонами залежать долі людей. Погодьтеся витримати таке можливо лише за умови наявності унікальних на сьогоднішній день рис характеру.

Німецькі науковці Андре Нідостадек і Йорг-Крістіан Лоренц сформулювали риси, які мають бути притаманні особі, котра здатна ефективно виконувати роботу слідчого: активність, аналітичність мислення, здатність до адаптації, рішучість, здатність переносити навантаження, дисциплінованість, дипломатичність, здатність реалізувати поставлені цілі, почуття власної гідності, відповідальність, незаангажованість та ін. Досвід спілкування зі слідчими у якості незалежного спостерігача, без впливу власних стресових ситуацій, дозволило відмітити, що більшість слідчих, насправді, володіють такими рисами. Наразі слідчі – це еліта поліції. Тим більше, слідчі обласного управління, які безпосередньо відповідають за швидкість і якість розкриття злочинів та передачу справ для визначення справедливого вироку.

Можна зрозуміти підсвідоме бажання слідчих встановити домінування закону без надання зайвої свободи громадянам, що несе за собою вільність вчинків, межуючих із злочинами. Демократія припустима у зрілому суспільстві, де присутнє знання не лише прав, але й усвідомлення обов’язків і відповідальності за вчинювані дії. Зрілість суспільства визначається можливістю співпраці і перебуванням на боці закону як правоохоронних органів, так і громадян.

А допоки ми знаходимося у стані становлення, серед правоохоронців будуть випадки неправомірних дій, що формуватимуть серед громадян недовіру до них, а серед громадян – зростання злочинності з надією на «відкуплюся». І чим швидше подорослішає суспільство, тим швидше питання хабарництва серед правоохоронців відпаде як антагонізм.

Щира подяка за можливість безпосередньо ознайомитися з роботою слідчих:

Панасюку Олександру Олександровичу – заступнику начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області, начальнику слідчого управління, підполковнику поліції;

Юрію Валентиновичу Майорову – начальнику відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи СУ ГУНП в Рівненській області, майору поліції;

слідчим СУ ГУНП у Рівненській області.

Оксана ГРАНІТ

 


Готові квартири (Новина, низ)

Новини по темі:

  • Поліцейські та рідні встановлюють місцезнаходження рівнянки

    03 жовтня 2022, 20:44
    Поліцейські та рідні встановлюють місцезнаходження рівнян...
  • У захисному укритті обласної лікарні організовують квартирник

    03 жовтня 2022, 19:21
    Рівнян запрошують відвідати сольний вечір талановитого му...
  • На Сарненщині трапилась серйозна ДТП. Водія довелось деблокувати (фото)

    03 жовтня 2022, 18:31
    На Сарненщині рятувальники деблокували травмованого водія...
  • Оновлений центр відновного лікування відкрили в Рівному

    03 жовтня 2022, 18:02
    Оновлений центр відновного лікування відкрили сьогодні в ...
  • Нещодавно звільнився з колонії і знову: деталі пограбування магазину в Гощі (Фото)

    03 жовтня 2022, 17:21
    Нагадаємо, 26 вересня у Гощі в магазині 31-річний житель ...
  • Переселенка з Лисичанська розповіла, як під час евакуації її та малюка рятувало грудне вигодовування ВІДЕО

    03 жовтня 2022, 16:40
    Тисяча кілометрів – таку відстань Римма із чотирма дітьми...
  • Скільки зараз коштує виготовити закордонний паспорт: нові ціни

    03 жовтня 2022, 16:07
    Зміни у вартості адміністративного збору за виготовлення ...