Дільничні поліцейські. Оновлена версія

Почнемо з того, що навчання почалося з прикрого перетягування одіяла в межах однієї структури – Міністерства внутрішніх справ.

З метою зменшення корупції на шляху реформи системи МВС значна частина організаційно-підготовчої роботи була покладена на представників Міжнародної програми кримінальних розслідувань професійної підготовки і допомоги (ІСІТАП). На стадії підготовки патрульних поліцейських був реалізований чіткий механізм відбору спеціалістів, здатних проводити тренінги на якісно новій основі. Були пройдені всі етапи: від опублікування оголошення про конкурс на відбір тренерів, проведення їх співбесіди у кожному із міст України, до навчання самих тренерів з актуалізацією найважливіших моментів. Основними вимогами при відборі тренерів були професіоналізм, уміння проводити заняття у форматі тренінгів і патріотична налаштованість. Ті з тренерів, що вже пройшли всі етапи відбору за програмою ІСІТАП та мали досвід викладання певних дисциплін у патрульних поліцейських автоматично були запрошені до викладання дільничним. Але очевидно через те, що навчання дільничних не було так публічно розрекламовано як навчання патрульних, отримати шматок пирога у вигляді додаткового приробітку для своїх викладачів захотіло керівництво Національної академії внутрішніх справ. Тиха колотнеча закінчилася дивним рішенням: тренінги у дільничних Рівненщини проводили тренери, обрані за програмою ІСІТАП, але під пильним наглядом представників НАВС. Дуже хочеться знати відповідь на одне питання: оплату як будуть здійснювати? Чомусь у мене виникає підозра, що ІСІТАП влітає двічі.

Тепер щодо слухачів. Контингент зрілий, досвідчений, зі значним стажем роботи не лише дільничними, але й в інших структурах МВС. 50% - реальні дільничні з сільської місцевості. Вже на першому занятті вони зізналися, що для успішної роботи не заважало б і дільничним створити умови роботи хоча б наближені до тих, що є у патрульних поліцейських. Окрім того, дільничних поліцейських також доцільно було б набрати нових, адже вони цілком усвідомлюють, що позбутися тягаря «мєнтовського» минулого як для них особисто, так і для середовища у якому вони працюють досить складно.

Тридцять дорослих чоловіків у міліцейській формі. Трішки не вихованих, із глибоким нерозумінням, що вони тут роблять. Було важко з ними розпочинати роботу. 60% спілкування на етапі знайомства і психологічної адаптації – про проблеми, що виникають у їх роботі, про перешкоди і труднощі, про те як їм всі заважають, які страшні випадки у них були, про їх сім`ї, що не бачать батька, про.... А це, замітьте, люди, що по 10-20 років працюють дільничними. У них є великі підстави сказати «ФЕ!» цьому суспільству і цій системі. А суспільству – сказати «ФЕ!» всім їм. Вони зарання готові, що їх сприймають як «мєнтів» і навіть дивуються, коли «добре ставляться до міліції».

Для мене більша частина першого заняття було як біг у киселі: пнешся, пнешся, а не зрушив ні на крок. Допоки слухачі не висказалися. А потім виявилося, що не все так погано і у їх роботі. Окрім низької зарплати і невдячної (з матеріальної точки зору) праці, що може застати їх у день і у ночі без вихідних, є ще відчуття гордості за можливість допомагати, служити людям, бути підвладним не лише вказівкам начальства, але й вищим цінностям. Уже той факт, що хлопці почали мислити в більш позитивному руслі дає надію на переосмислення ролі їх роботи для суспільства. Так, поганими нас робить система, погана система суспільного устрою в Україні. Але ніхто, окрім нас, цю систему не зламає. А для цього потрібно не так вже й багато – просто чесно і професійно робити свою роботу. Або хоча б прагнути до цього.

Рівень професіоналізму у дільничних досить високий. Особливо якщо порівняти із патрульним поліцейськими, серед яких багато хто до цього не уявляв себе у системі МВС. Маючи тривалий досвід, дільничні не по підручнику, а з реального життя розкажуть які статті КУпАП дієві, які пролобійовані з певною метою певними політичними силами, а яких ой як не вистачає, щоб тримати лад серед громадян групи підвищеного криміногенного ризику.

Загальне враження. Чоловіки, які щодня змушені стикатися із ситуаціями, про які добропорядні члени суспільства можуть не дізнатися впродовж всього свого життя. Вони так само як і раніше змушені працювати в умовах «палочної» системи управління, під тиском керівництва, але, водночас, під наглядом громадянських активістів і не високої поваги з боку нас, громадян. А ми, громадяни, зазвичай, забуваємо, що вони – поліцейські серед нас і для нас.

Майбутнє України, наше з вами майбутнє. У кожного, хто його хоче побачити у позитиві, сьогодні своє коло обов`язків. Навіть якщо капати на камінь по краплинками – той рано чи пізно змінює свою форму. Це еволюція українського суспільства — поступовий розвиток сутності при збереженні її якості в процесі кількісних змін.

Поліцейські мають пам’ятати, що їх завдання не «карати і кришувати», а «служити і захищати».. А громадянам варто повірити, що поліція працює заради людей та їхньої безпеки, що це не військова чи мілітарна, а громадська сервісна структура. Тоді, можливо, на горизонті замаячить можливість побудувати демократичне суспільство.