.png)
У середу, 24 липня, минає перша річниця з дня загибелі Захисника України Козирева Романа Андрійовича.
Роман Козирєв з позивним «Горобець» народився 15 жовтня 1992 року в селі Олександрія, Рівненської області. Загинув 24 липня 2023 року в результаті отриманих вогнепальних ран через ворожий артилерійський обстріл під час виконання бойового завдання поблизу села Кліщіївка, Донецької області. На плечах у Героя був рюкзак з боєприпасами, які здетонували та забрали життя.
Батьки Роми часто згадують маленького хлопчика з найдобрішими допитливими очима, який хотів знати все. Їхня улюблена історія про те, як малюк заховався та заснув у собачій будці, коли всі ледь не вмерли від хвилювання.
Роман навчався в школі в Олександрії. Був старанним, талановитим учнем. Найбільше любив історію та малювання: з ним часто можна було посперечатися на історичні тени, а всі красиві речі вдома були створені ним. У Романа з дитинства було багато друзів, які лишились ними дотепер. Він був веселим, вільним, смішним, розумним, щирим та легко вливався у будь-який колектив. Після закінчення школи у 2010 році Роман вступив до Рівненського вищого професійного училища. Там він здобув ступінь спеціаліста у сфері правоохоронної діяльності. Під час навчання юнак був вмотивований, займався спортом, вчився правильному та якісному поводженню зі зброєю, а також вивчав англійську мову. Хлопець часто розповідав, що саме там здобув найбільше знань з мови, які потім дуже пригодилися.
Під час Революції Гідності Роман знаходився у серці Майдану. Мабуть, саме там відбувалось становлення хлопця, як громадянина. Це місце дало зрозуміти реалії і відчути, що дійсно важливо. До повномаштабного вторгнения у Романа відбулось багато змін: нові люди, поїздки за кордон, одруження, мрії про власний дім і дітей. Він був відважний, впертий, нужній, благородний, мудрий, а його серце було вічно наповнене любов'ю і теплом. Роман мріяв про власну справу у майбутньому, а також подорожі у найвіддаленіші місця. На жаль, хлопець так і не зміг побачити омріяну пустелю, океан і Марс.
3 2020 року Роман був активним діячем Шпанівської громади. Він був пожежником-добровольцем з десятками виїздів, про що завжди радо розповідав. То була його пристрасть. 24 лютого 2022 року, коли по території нашої України полетіли ворожі ракети, Роман та його дружина знаходились у Франції. Не роздумуючи і не слухаючи нікого, подружжя
повернулось до дому, аби намагатись протистояти ворогу. Після повернення додому, він вступив до тероборони, проводив волонтерський переклад для тероборони від іноземних Інструкторів з Грузинського легіону. Він із захопленням розповідав про тренування з хлопцями, тому що він відчував, що сильні люди - його люди).
Він довго обирав бригаду, бо хотів бути у найкращому місці з найкращими хлопцями та дівчатами. У квітні 2023 року пройшов відбір у спецпідрозділ. Назвав себе Горобцем, бо часто жартував, що він, як і той малюк, відважний, живучий і може бути всюди. Він з гордістю і радістю ділився з рідними про свій успіх, а також історіями про побратимів та інструкторів.
Виснажений та втомлений від тренувань, він часто казав: «А хто, як не ми? Що я колись скажу своїм дітям?». Рідні намагались відновити хороброго Рому, але той твердо стояв на своєму. Він знав, що може трапитись і яку ціну може заплатити, але все рівно став добровольцен. Після першого бойового завдання казав, що йому зовсім не було страшно. Рідні пишалися ним.
Ненависного 24 липня 2023 року Роман востаннє зустрів схід сонця, та раптом о 6:06 годині ворожа артилерія зупинила стукіт його надзвичайно світлого та доброго серця вселивши сум та біль у душі тих, хто любив його понад усе.
«Три дні лив дощ. Ми часто кажемо, що то він плакав за всім, що не встиг зробити, сказати і обійняти. Любино, сумуємо і пам'ятаємо про тебе, наш відважний і жертовний Горобець», - кажуть рідні.
Нагороджений медаллю «За службу державі» і медаллю «За оборону України».
Світла пам'ять Герою та вічна слава!
