Юрій Журавель: «Я люблю спонтанний секс!»

23.07.2013, 08:05      Переглядів: 6469

Жовто-чорні костюми, гітари, сопілки, барабани та козабас, шалена енергія та жага до життя: усе це - гурт «Ot Vinta». Багато хто знає Юрія Журавля як музиканта, актора та сценариста. Утім, у перервах між гастролями, виступами, концертами він все ж таки знаходить час на ще одну улюблену справу - малює історичних постатей, відомих людей, оголених дівчат та природу.

На зустріч музикант приїздить на своєму улюбленому авто. Більшість рівнян добре знають цей автомобіль – кабріолет. Він дуже вирізняється з-поміж інших. Кросівки, джинси та футболка – ось звичний стиль рівненського панка. Юрій з гордістю розповідає про досягнення власного гурту, про гастролі, поїздки та подальші плани. Разом з тим, з притаманною чоловічою обережністю привідкриває завісу особистого життя.

Ти народився в м. Овручі  Житомирської області. Як потрапив до Рівного? 

- Виходить, що народився я по дорозі з Камінь-Каширська, що на Волині, до Овруча, що на Житомирщині. Батьки у мене військові, тому ми часто переїжджали з місця на місце.Та й зараз постійно відчуваю себе на колесах. У шкільному віці я змінив аж 7 шкіл. Найбільш щасливий відрізок часу мого дитинства пов`язаний з школою у м. Гайсині Вінницької області. Там я навчався до 8 класу. До речі, саме у цій школі навчався всім відомий Володимир Висоцький.

Юрій Журавель з батьками  та сестрою

Як виникло бажання займатись музикою? Як виник гурт «От Вінта»?

- Коли вперше приїхав до Рівного, я потрапив на концерт тоді відомого гурту «Чёрный Кофе». На той час я вже цікавився рок-музикою. На розігріві виступав рокабільний гурт «Містер Твістер». Напевно, вони мене творчо запалили. Не вміючи грати на гітарі, я купив собі цей музичний інструмент, сам вчився грати, не знаючи нот і правильного строю, щось там намагався мудрувати… Вже потім, працюючи у рівненському театрі «Від ліхтаря», ми писали музичне оформлення до вистав «Пеппі Довгапанчоха», «Звичайне Диво» та пробували грати, як живий театральний оркестрик. Вже згодом, на одному з перших благодійних марафонів Рівненського Палацу дітей та молоді, гурт «От вінта» виступив з повноцінною концертною програмою. Величезна подяка за це нашому директору Первушевській Ірині Олександрівні, яка сміливо пішла на таку авантюру.

Жовто-чорні комбінезони - це ваша візитівка. Розкажи про створення концертного одягу?

- Традиційні костюми рокабільних гуртів - це футболки, джинси Levi`s на підтяжках, а на ногах мають бути ковбойські чоботи (козаки), зачіски – коки та баки. Коли ж ми почали їздити по музичних фестивалях, вирішили, що маємо створити власний стиль, який би підкреслював, що ми - український гурт! Тоді ж ми відмовились від традиційного контрабасу та створили козабас - це український народний інструмент, що нагадує величезне банджо, знизу барабан й великий довгий гриф. Першими нашими костюмами були чорні футболки у поєднанні з жовтими яскравими трусами, розмальованими пропелерами. Ми були схожі на футболістів. Згодом, наші костюми трансформувались у одяг, в якому зараз виступаємо на концертах. Після цього нас довго питали: «А де ваші рокабільні труси?». Що ж стосується вибору кольорів, то для нашого гурту жовтий - це колір радості, оптимізму, а чорний - глибина, сила та «добра агресія». Коли це все поєднується разом - такий стиль та кольори одягу виправдовують нашу музику.

У текстах твоїх пісень багато жартівливих виразів в бік росіян, українських політиків. Це один із проявів твоєї патріотичної творчості?

- Я ніколи не любив однобоких патріотів. Як на мене, у інших народів можна багато чому навчитись. Візьмемо, наприклад, євреїв - у них можна навчитись тому, як слід відноситись до друзів та близьких, у вірменів, грузинів - поваги до старшого покоління, у поляків - шляхетності. Бути агресивним патріотом зараз не актуально, тому не зовсім розумію ту молодь, яка називає себе патріотами та зациклена лише на українському і категорично відмовляється вчитись, розуміти, а головне бачити та сприймати позитивний досвід, приклад, скажімо, від інших національностей. Хто уважно слухає наші пісні, той знає - усі вони «зі стьобом». Приміром, "У мене між ногами Україна" – це пісня про велосипед "Україна", у ній немає нічого провокаційного. Там такі слова:  "Пру на рамі Любу, прухи кращої нема, Пригорну обіймами до самого керма, По крутих сідницях труть мої коліна, У мене між ногами Україна!". Тобто пісня про те, як хлопець їде на велосипеді. А пісню «Давно не гуляла сокира…» у Москві нас, зазвичай, просять виконати на біс. Тобто наші жарти самі ж росіяни сприймають нормально.

Юрій Журавель - музикант, художник, актор і сценарист. Кого в тобі більше?

- Мені здається, що я просто неспокійна людина, і все. Я зовсім не домашній, мене весь час кудись тягне, "пре" займатися якоюсь "лажею". Я постійно кудись лечу, біжу, іду, спішу. Мене можна назвати музикантом, актором, сценаристом. Утім, все ж таки найбільше відчуваю себе художником. Насправді, виходить так, що на те, що любиш найбільше, завжди залишається найменше часу. Люблю малювати все: історичних постатей, відомих людей, природу, а особливо – оголених дівчат (сміється - авт.).

 

В Інтернеті було опубліковано серію твоїх шаржів на відомих людей. Це замовлення? Чи це, власне, те, що зачепило чи наболіло?

- Жоден шарж, який викладений у соціальних мережах, не є замовним. Політична «заказуха» - це така штука, яка жодним чином не надихає. Мої малюнки - це мої власні відчуття якихось ситуацій, які особисто мене обурюють, дратують. Я малюю не лише депутатів, а й порядних людей, які намагаються щось зробити для своєї країни. У політику, на мою думку, йдуть люди лише для того, аби вирішувати власні бізнесові інтереси або реалізувати амбіції. От і все. Хоча, якщо чесно, порядні люди серед них теж бувають.

 

Аби достеменно точно відтворити історичні постатті, Юрію довелось "покопирсатись" в історії

Юрій Журавель: "Політичні шаржі - це моя громадська позиція і боротьба:)"

Попри свою зайнятість, встигаєш приділяти час доньці? Чи вважаєш себе хорошим батьком?

- Я відчуваю себе справжнім чоловіком, тому що я займаюсь улюбленою справою. А відповідно, почуваю себе щасливим. Завжди роблю те, що мені подобається. У батьківстві все набагато складніше, відповідальніше, та, разом з тим, надзвичайно цікаво. Як на мене, найкращий спосіб виховання дитини - дати можливість їй самій виховуватись, не заважати у цьому, не нав`язувати своїх бажань. Я дуже горджусь своєю донькою Катею. Нині вона навчається у Варшаві на журналіста. Разом ми обирали її майбутню професію, зараз інколи допомагаю їй у навчанні. Наприклад, разом ми робили її перше інтерв`ю. Я запропонував їй написати про дуже класну людину - самого себе (сміється авт.). Відтак, у результаті вийшло непогано, а Каті запропонували проходити практику на польському MTV. Буває й так, що коли вона присилає свої статті, я не вірю, що це пише моя дитина.

Як зазвичай відпочиваєш? Маєш улюблені місця відпочинку?

- Малюючи, я відпочиваю від музики, на сцені відпочиваю від малювання, коли пишу вірші, відпочиваю від інших захоплень. Насправді, дуже люблю волейбол, плавання, бадмінтон. Найбільш приємний відпочинок - коли доня приїжджає додому. У нас є гарна традиція – вночі сідаємо в авто і просто їздимо по місту. Інколи можемо просто говорити. Говоримо відверто про все: хлопців, які їй подобаються, її залицяльників, жінок, на яких я звертаю увагу. Це хороша можливість більше зрозуміти один одного, більше побути разом.

Які жінки тобі подобаються? На що у жінці звертаєш увагу?

- Мені подобається, коли жінка слідкує за собою, має гарну підкачану статуру, активна у сексі. Разом з тим, добре, коли з жінкою є про що поговорити, порадитись. Як і усі чоловіки, люблю спонтанний секс, люблю кохатись у таких місцях, де взагалі важко зробити ЦЕ. Уявіть собі: навколо купа людей, і жоден з них навіть не може припустити, що хтось за кілька кроків від них кохається! (сміється авт.) Насправді, у відносинах з жінками я часто "туплю". Буває, мені з боку кажуть: «Ти поводиш себе, як ідіот, не звертаєш уваги на таку дівчину!» Я ж у цей час зайнятий своїми думками, літаю десь далеко. Зараз ніхто не повірить, але у школі я був занудним відмінником, як зараз кажуть "ботаном". На дівчат майже не звертав уваги… Мені здавалось, що в житті треба лише навчання. Тому й перший секс у мене був аж на 4 курсі інституту, і майже одразу я дізнався, що скоро стану батьком.

   

Катя - справжня татусева красуня та гордість!

У своєму житті ти робив відчайдушні вчинки?

- Все моє життя - відчайдушне та активне. Я - рокер, панк, тому кажу й роблю те, що хочу. Коли виходжу не сцену, вся моя відчайдушність, несамовитість віддається слухачеві. Наприклад, на концерті у Москві зазвичай вітаюсь: «Привіт, москалі!».

Розкажи про власні недоліки, переваги…

- Серед моїх переваг - працелюбність та цілеспрямованість, а з недоліків можу назвати поступливість та «гальмування». Дуже часто боюсь образити когось. Буває, що люди вилазять високо мені на шию, і коли вже доводиться їх скидати, стає боляче і їм, і мені. 

Спілкувалась Оксана КРАВЕЦЬ

Фото - з особистого архіву Юрія Журавля 

Читайте також:

Погода, Новости, загрузка...
Loading...
  • Нові
  • Популярні
Loading...