"Які погони я б не одягнула – я мама": історія родини військових, які живуть у Рівному

Новини Рівного - ЧаРівне.info

Матері, які служать у бойових підрозділах, розповіли Цензор.НЕТ про колискові по телефону, ставлення командування до бажання частіше бувати вдома, розстановку власних пріоритетів та дитячі ігри у війну.

Одна з історій про родину військових родом із Донецької області. Зараз вони живуть у Рівному.

Христина Зозуля, радіотелефоніст у батальйоні "Донбас" (НГУ). Синові Христини Кості зараз 7 років. Поки мама і тато на війні, хлопчик живе у Рівному разом з дідусем та бабусею.

"В армії я другий рік, - розповідає Христина. – Служу в батальйоні спеціального призначення "Донбас". Служба проходить постійно в зоні ООС, адже навіть ППД (пункт постійної дислокації, - Ред.) нашого батальйону – на Донеччині, у Слов’янську". 

"Моє рішення піти на фронт було цілком зваженим. Я з Горлівки. Тому хто, якщо не я, буде здобувати мир? Хочеться своїми знаннями, вміннями, відданістю, чіткою життєвою позицією хоч трохи наблизити перемогу", - продовжує вона.

Служить Христина разом зі своїм чоловіком. Він – доброволець, на війні від самого початку.

"Мій чоловік із Західної України, а я зі Східної. Саме війна нас і одружила на День української армії у 2015 році. Він всиновив мого сина", - ділиться військова.

Христина ж зараз перебуває на Світлодарській дузі.

"Мій син – за 1000 км від місця моєї служби. Але я бачу його кожні 5-6 тижнів – мене регулярно на тиждень відпускають до нього, тому що моє командування з розумінням ставиться до мого статусу мами та підтримує мене. Командир батальйону вважає, що я обов’язково маю їздити до дитини – щоб дитина розуміла, що мама не покинула, не залишила її…"

"Зараз я бачу терикони Горлівки. Так близько від дому я не була вже 5 років, - продовжує. – Я про це розповідаю і синові. Кажу йому, що ми неодмінно повернемо свій дім. А ще щовечора ми співаємо з ним по телефону пісню: "Вышел в степь донецкую…"

"Мені пощастило бути поруч із героями сьогодення, служити у найкращому батальйоні, рівнятися на кращих. Але найбільше щастя для мене – це бути мамою сина. Які погони я б не одягнула, де б я не була – я мама", - підсумовує Христина.