Василь Кльоп: «Хочу працювати на благо громади, а не служити якійсь партії»

Новини Рівного - ЧаРівне.info

На Рівненщині є дуже багато талановитих і успішних людей, які не намагаються лишній раз рекламувати і хвалити себе за кожен крок, а які просто тихо і спокійно роблять свою справу, розбудовують підприємства, піднімають економіку держави, створюють робочі місця, проте незліченна кількість їхніх добрих справ говорить сама за себе без зайвих слів і самопіару.

Портал «РівнеМедіа» продовжує знайомити своїх читачів з такими людьми, адже саме вони є рушіями справжніх змін. Сьогодні наша розмова буде з успішним бізнесменом, якому вдалося створити і розбудувати у Костополі одне з найпотужніших деревопереробних підприємств Рівненщини, продукцію якого купують не лише в Україні, а й за кордоном. Мова йде про директора приватного підприємства «Дизайн», депутата обласної ради двох скликань, секретаря бюджетної комісії облради Василя Кльопа.

Його на Костопільщині знають чи не усі. Звісно, що якщо успішний, то значить – заможний. Але коли одні просто заробляють статки для себе, набиваючи щоразу більші кишені, скуповуючи нерухомість та дорогі автівки по всьому світу, то він безкорисно і без вагань ділиться своїми коштами з тими, хто цього потребує, адже у цьому вбачає свою місію в житті. Мабуть, саме це і спонукало його нині балотуватися у народні депутати до Верховної Ради України по округу №156 (Костопіль, Березне і Сарни) – аби розширити трохи свої повноваження і мати змогу ще більше допомагати людям, але цього разу також і через ініціювання потрібних для українців законів.

Людина з великим серцем і гострим розумом і з не меншим авторитетом в області. Людина слова, яка завжди виконує те, що обіцяє. Людина, на чию долю свого часу випало багато випробувань – спочатку бідністю, а потім і статками, людьми навколо - коли одні вірні, а інші зраджують, хворобами - коли перебуваєш на межі життя і смерті. Саме такі ситуації спонукають до переоцінки власних життєвих цінностей, а їх витримують лише сильні духом люди. Про нелегке дитинство і мрії, про секрети успіху і щастя, про бізнес і те, куди витрачає свої зароблені кошти, про сім’ю і відпочинок, а також про майбутні вибори, проблеми України та Рівненщини читайте далі у нашому ексклюзивному відвертому інтерв’ю з Василем Кльопом.

Ви народились у звичайній поліській багатодітній родині. Розкажіть, як Вам вдалося досягти такого успіху і стати одним з найуспішніших підприємців Костопільщини? У чому секрет Вашого успіху?

- Секрет успіху, як на мене, полягає у працелюбності. Я хотів зробити те, що не всі можуть. Я не жити, як всі. Я працював свого часу на різних роботах. Дуже багато працював. Спав по 3-4 години на добу. При СРСР був найманим працівником, а коли Україна стала незалежною - започаткував свій бізнес. Почав з малого підприємництва. Таким чином, все, що потроху заробляв, я вкладав далі у бізнес, розширюючи його. Саме важка і кропітка праця з самого дитинства дозволили мені створити успішне підприємство.

Кажуть, успіх будь-якого підприємства полягає у вдало підібраних кадрах. Як Вам вдалося підібрати собі успішну команду?

- Успіх – це коли є хороший менеджмент і чітке бачення поставлених цілей. Дуже важко підбиралася команда. Але знайшлися люди, які повірили в мене, а я - в них. І вони мене не підвели.

Що для Вас є пріоритетним у роботі як бізнесмена, так і політика?

- Найголовнішим в роботі для мене є повага до людей. Люди повинні відчувати себе захищеними і вчасно отримувати свою зарплату, незважаючи на жодні обставини. Я ніколи не був чиновником. Я завжди був бізнесменом, який вкладав у своє підприємство, створював робочі місця для мешканців і платив людям зарплату.

Що є найважчим і найлегшим для Вас у роботі депутата обласної ради?

- Легкого тут нічого немає абсолютно. А ось найважчим є дотримання обіцянок, які ти дав людям. Особисто я не обіцяю ніколи того, чого не можу зробити. Справи мають говорити самі за себе і робити тобі рекламу. Ніколи не кидаю слів на вітер.

Ні для кого вже у Костополі не секрет, що, будучи депутатом обласної ради, Ви часто не чекаєте, поки на ту чи іншу проблему виділять кошти з обласного бюджету, а вирішуєте їх за власні кошти. Розкажіть, що вже Вам особисто вдалося зробити.

- Що стосується медицини, то у 2013 році вдалося відремонтувати повністю дитяче відділення Костопільської районної лікарні. Коли я одного разу зайшов туди і побачив ті жахливі умови, в яких доводиться там перебувати мамам з дітками – я жахнувся. Палати роками не бачили ремонту, а ліжка і матраси були ще з далеких радянських часів. Саме тоді я прийняв рішення не чекати, поки віднайдуться в бюджеті кошти на ремонт, а взявся робити його за власний рахунок. Так за три місяці ми відреставрували більше 20 палат, маніпуляційні і дитячу ігрову кімнату. На сьогоднішній день дитяче відділення Костопільської районної лікарні є найкращим в області.

Також я став ініціатором капітального ремонту дитячої поліклініки у Костополі і частково дофінансовував його вже власним коштом. Цій будівлі у центрі міста незабаром виповниться 100 років, і вона ніколи не бачила ремонту. Було немало зацікавлених в тому, щоб цю будівлю приватизувати, а дитячу поліклініку з неї перенести в інше приміщення. Звичайно, зробити якісний ремонт у такій старій будівлі було нелегко, не всі вірили у його завершення у заплановані терміни. Але завдяки спільними зусиллями нам вдалося перетворити її на сучасний європейський медичний заклад для дітей.

А в галузі освіти що Вами конкретно зроблено?

- У 2015 році за мій кошт у селі Лісопіль стару сільську аварійну школу капітально відремонтували, перетворивши її сучасну школу з внутрішніми вбиральнями, облаштованим подвір’ям, новими меблями. Я сам колись у тій школі навчався, а тому мені було особливо приємно це робити. Пам’ятаю, тоді над ремонтом школи працювало все село, підключилася районна влада - як і має бути у спільному проекті.

Також у різні роки допоміг «вибити» фінансування на ремонти різних шкіл Костополя. Почали з ЗОШ №2, потім зробили і школи №4, 5, а наразі завершуємо ремонт у ЗОШ №6. У всіх цих закладах утеплено фасади, перекрито дах, замінено старі вікна на металопластикові, встановлені нові спортивні майданчики. На що не вистачало коштів з бюджету – я докладав свої.

Кажуть, що і майбутній басейн в Костополі, який вже почали будувати, - теж Ваших рук справа…

- Так. Я пообіцяв свого часу людям, що в Костополі буде сучасний басейн. Плавання – це рух, це спорт, це здоров’я, це дозвілля. Багато хто не вірив, що мені вдасться зрушити це питання з місця. Але процес вже пішов. Як я це вибивав – хай залишиться поки в історії. Але вже розробили проект за підтримки райдержадміністрації і райради, міська влада виділила землю під будівництво, щоправда, із запізненням. Далі подали цей проект на ДФРР – і на сьогодні вже є фінансування, прийшов перший транш у розмірі 10 млн грн. Думаю, коли тут нарешті буде повноцінний басейн, і діти змалку ходитимуть на тренування, то матимемо невдовзі чемпіонів і майстрів спорту з Костопільщини.

Ви дуже багато робите для мешканців Костополя і району. А як щодо навколишніх районів – Березне, Сарни?

- Якщо говорити про мою діяльність як депутата обласної ради двох скликань, то я завжди, будучи членом бюджетної комісії, підтримував ініціативи своїх колег з тих районів. Я завжди закликав депутатів від тих районів проявляти ініціативу і подавати свої пропозиції для покращення життя тамтешніх мешканців. В нас дуже дружна бюджетна комісія, ми щоразу знаходимо порозуміння і консенсус, а тому без проблем підтримуємо хороші ідеї своїх колег. Якщо є ініціативні люди, то тоді можна вирішити абсолютно все.

Які зміни потрібні для покращення життя мещканців Костопільського, Сарненського та Березнівського районів?

- Зміни по троху вже є. От, до прикладу, раніше як робили? Замінили кілька вікон на металопластикові, пофотографувалися, засвітилися - і поїхали. Коли ж я став секретарем бюджетної комісії в обласній раді, я сказав і голові облдержадміністрації, і голові обласної ради, що буду підтримувати лише цілі повноцінні проекти реконструкцій – від і до, а не лише по кілька вікон. Так і склалося, що щороку впродовж останніх 5 років ремонтували повністю по одній школі з обласного бюджету. А якби міняли по кілька вікон, то досі б жодна школа не була нормально зроблена.

Те саме стосується і доріг. Це просто - взяти і зробити 1 км дороги, і вже знімає телебачення, що ми зробили. А до цього кілометра і після нього дороги так і немає. Краще за рік зробити 30 км, але суцільної дороги, а не робити сотню відрізками по одному кілометру. Бо виходить, що ми до однієї дороги по 10 разів повертаємося. І асфальт має бути якісним. Акти всі пишуть дуже добре. Лиш тоді питання, чого нова дорога за рік розсипається і сходить зі снігом. Значить, не дотримано технології, перевірки інспекцій не відповідають дійсності, підписують акти з закритими очима. І я ще не бачив, щоб хоч когось посадили за це, чи щоб ті компанії, які виграли тендери, перероблювали ремонт через рік за свої кошти.

І це на рівні області побороти не можна. Це все треба робити на державному рівні законодавчо. Вважаю, що має бути розроблена державна стратегія розвитку освіти, медицини, доріг на рівні кожного окремого району.

[В ході нашої розмови у Василя Кльопа дзвонить телефон. Він вибачається, але пояснює, що мусить відповісти, бо дзвінок – важливий. Виявилося, це зателефонував онколог з Ізраїлю. Їхня розмова тривала 15 хв. За цей час на власні очі переконуємося, що мова з лікарем йде про двох звичайних костопільчан, у яких діагностували рак, а відтак, Василь Федорович попросив лікаря переглянути диски з МРТ і проконсультувати (небезкоштовно), чи можна їх вилікувати. ]

Знаю, що Ви багато займаєтеся благодійністю. До Вас часто звертаються люди за фінансовою підтримкою, і Ви без вагань допомагаєте їм. Чим викликане таке бажання безкорисної допомоги?

- Через своє нелегке дитинство я знаю, як може бути важко звести кінці з кінцями. Свого часу друг нашої родини мені допоміг піти вперед, спонукав вибитися в люди. Якби не він, то я не знаю, як би склалося моє життя. Я ніколи не говорю, що я всього добився сам. І тоді я зрозумів, що якщо в людини є проблема, їй хтось має допомогти, хто має таку можливість. Бог дав мені свого часу випробування, і він дивиться, як я з ними впорався, а потім як я буду розпоряджатися усім, що в мене є – чи я буду жадібним, чи ділитимусь з людьми. Тому я намагаюся багато допомагати людям. В цьому бачу свою місію.

Розкажіть про Ваше дитинство. Яким воно було? Про що мріяли тоді?

- Дитинство було дуже складним. Виріс я на хуторі поблизу Костополя в бідній родині. Нас було семеро дітей у сім’ї. Коли мені виповнилось 11 років, а наймолодшій сестричці - всього три місяці, помер мій батько. Аби прогодувати сім’ю, мамі і нам, старшим дітям, довелося багато працювати. Треба було допомагати один одному вижити і підтримувати маму. Менші діти доношували за старшими одяг, взуття. Тоді я мріяв про одне – жити краще, і все робив для того, щоб добре заробляти, щоб створити свій бізнес, щоб не знати більше біди і мати можливість допомагати людям, які цього потребуватимуть.

Сьогодні Ви вважаєте себе щасливою людиною? В чому полягає Ваш особистий рецепт щастя?

- Так, я щасливий. Рецепт щастя для мене – у моїй родині, в дитині і внуках. До речі, днями в мене в сім’ї сталось поповнення - народилася внучка. Дякувати Богу, все добре.

Чому Ви вирішили йти на вибори як самовисуванець, а не під брендом якоїсь партії?

- Йду на вибори як самовисуванець, бо хочу працювати на благо громади, а не служити якійсь партії і її ідеології. Люблю бути незалежним у прийнятті рішень і не люблю, коли хтось диктує, що і як тобі робити і як голосувати.

Яка Ваша політична позиція?

- Вважаю, що майбутнє України однозначно в Європейському союзі та НАТО. Я з 2014 року не веду жодного бізнесу з Росією, рахунки моїх підприємств не обслуговуються в банках з російським капіталом - це моя принципова позиція. Совість не дозволяє вести бізнес з тими, на чиїх руках кров наших захисників, сум і сльози вдів та матерів.

Які першочергові завдання ставите перед собою, якщо станете народним депутатом?

- Найперше, що б я зробив, ставши народним депутатом, - це вніс законопроект про відкликання депутатів-мажоритарників, якщо він не виконав своїх передвиборчих обіцянок. Це можна зробити, наприклад, шляхом проведення місцевого референдуму. Це буде дешевше, ніж 5 років годувати народного депутата, який нічого не робить. Коли така процедура в нас буде законодавчо врегульована, то і депутати по-іншому ставитимуться до своєї роботи і до своїх обіцянок. Тоді в народні депутати йтимуть лише ті люди, які дійсно хочуть змінити нашу країну на краще.

Друге, що б я ініціював, - це запровадження соцпакету на лікування для соціально незахищених людей. От нещодавно у мене був випадок - підходить до мене жінка років 35-ти, з ціпком і спухлим коліном. Питаю, що сталося. Каже, що ще рік тому йшла, впала і розірвала меніск. Питаю, чому до лікарів не звернулася. Вона каже, що ходила і їй сказали, що треба робити операцію, а це коштує мінімум 20 тис. грн. Де я такі гроші візьму – питає - як я ледь кінці з кінцями зводжу, бо в мене троє дітей. Чому я вважаю, що в нашій державі має бути соцпакет для хворих? Вже за рік без належного лікування ця жінка стане інвалідом ІІ-ІІІ групи і повністю втратить працездатність. Допомога по інвалідності у нас становить в районі 1,5 тисячі гривень у місяць. Помножимо цю суму на рік, а потім ще, наприклад, на як мінімум 30 років життя цієї жінки. Виходить більше, як пів мільйона гривень, які держава змушена буде виплатити їй через інвалідність, якої вона могла б уникнути. Таким чином державі було б дешевше заплатити їй 20 тис. грн на лікування одноразово, а в результаті зекономити собі пів мільйона – ця жінка стала б знову працездатною, повноцінним членом суспільства, працювала б на роботі, платила податки і виплати у пенсійний фонд, тобто сама допомагала б державі і принесла б ще багато користі своїй родині і нашій країні.

Також держава має створювати вигідні умови для бізнесу – мають бути доступні кредити, а держава має бути гарантом перед банками в певній мірі за погашення цього кредиту. Умовно: 100 чоловік отримало кредит на відкриття бізнесу. У кожного з них має бути чіткий бізнес-план, виконання якого має бути під повним контролем держави, на які цілі підприємець використовує ці кошти – за призначенням чи ні. Нехай з цієї сотні 20 – прогорить. Але 80 чоловік організують хороший бізнес, які платитимуть податки і перекриють збитки з тих 20. Сьогодні люди з хорошими ідеями не можуть нічого почати, бо не мають грошей, а щоб взяти кредит, то там має бути шалена застава - чи не втричі більша за суму кредиту. Тому все і зупиняється на рівні простої ідеї.

А взяти ситуацію на Сході. Яке це АТО? Який конфлікт? Це справжнісінька війна! А якби Україна була заможною державою, то б з нею усі рахувалися і такої ситуації не виникло б. Наші воїни повертаються звідти, а що вони мають від держави? Нічого! Вони є абсолютно незахищеними. А їх держава має, в першу чергу, захищати, бо вони – захищали нас з вами, щоб ми тут могли працювати спокійно, спати, щоб народжувалися наші діти і внуки. До мене часто приходять хлопці з АТО – кому на операцію гроші потрібні, хто взагалі не має за що жити. Я даю їм свої кошти на їхні потреби, але по-нормальному це мала б робити держава.

І це стосується всього. Коли люди в нашій країні матимуть гарантії, будуть захищеними державою, матимуть нормальні зарплати, то молодь не хотітиме звідси тікати за кордон. А зараз в нас ситуація, що кращі фахівці виїжджають за кордон піднімати чужу економіку. З таким успіхом ще трохи – і в нас скоро буде країна пенсіонерів. А хто тоді буде працювати, сплачувати податки?

Що ж Вас спонукало йти далі в політиці і балотуватися у народні депутати?

- Йду у Верховну Раду, бо хочу змінити усі ці застарілі підходи і розумію, що вирішення багатьох питань можливе лише шляхом докорінних змін на державному рівні. Бо не люди мають бути для держави, а держава має бути для людей. Це – запорука успішної країни для майбутніх поколінь. Щоб це змінити, у Верховній Раді мають сидіти люди, які дійсно хочуть змін на краще для своїх дітей, для своїх онуків - люди не з гаслами, а з конкретними справами за плечима.

Якщо люди мого округу – Костопіль, Березне, Сарни - довірять мені свій голос і повірять в мене – це буде для мене найкращою винагородою за все, що зробив. Знаю, що мені перед виборцями ніколи не буде соромно, так само і людям не буде соромно за свій вибір ні перед собою, ні перед своїми дітьми. Я допомагав, допомагаю і буду допомагати далі людям, допоки матиму таку можливість. Але розумію, що проблеми в нашій країні - набагато глобальніші, а я - не всесильний і багато чого не можу змінити тут, на місцевому рівні. Тому, лише будучи народним депутатом, на державному рівні можна змінити життя наших мешканців на краще. Я щиро хочу цих змін. Впевнений, що вони – не за горами.

Спілкувалася Марина НАЗАРЧУК