Моя мрія - жити: історії алко-, нарко- та ігрозалежних, що проходять реабілітацію поблизу Рівного (фото)

Новини Рівного - ЧаРівне.info

У селі Броники поблизу Рівного розташований один з найкращих реабілітаційний центрів України для алко-, нарко- та ігрозалежних. Учора, 6 листопада, журналістам організували престур до закладу. 

У Центрі - 60 пацієнтів зі всієї країни: 46 перебуває на стаціонарі і 15 у відділенні соціальної інтеграції. Тут відбуваються психотерапевтичні заняття, реабілітація та соціалізація пацієнтів. Є розклад передбачений групових занять. Це робота на подолання страхів, відновлення комунікації, опрацювання проблематики. У решті - все за індивідульно розробленими програмами. Близько 30% серед пацієнтів - це жінки.

Тривалість реабілітації - від двох до 4 місців стаціонару і 3 місці ресоціалізації. Працюють у Центрі за Міннесотською системою 12-ти кроків, що застосовують у США. 

Як розповів програмний директор реабілітаційного центру «12+» Олександр Омельчук для пацієнта тут створюється штучне психотерапевтичне середовище з певними ознаками загальної терапії.

програмний директор реабілітаційного центру «12+» Олександр Омельчук

Найперше ми стабілізуємо фізичний та психоемоційний стан пацієнта, далі розробляється індивідуальна програма, розглядаються ті внутрійшні проблеми, які у нього є. Під час стаціонарного лікування ми намагаємось максимально сконцентрувати людину на його проблему, позбавивши зовнішнього впливу. Потім розробляємо програму у відділенні соціальної інтеграції: вчимо, як правильно інтегруватись в соціумі, як відмовитись від старих моделей поведінки і жити по-новому. Після цього ми розширюємо кордони: реабілітант має засоби комунікації, виїзди в місто, спілкування з соціумом. А ми вже дивимось, як він на це реагує.

Заклад є цілком приватним і немає ніякої системи компенсації від держави. Вартість перебування тут фіксована. Вона становить 9 700 гривень у місяць. Але й попри це пацієнтів не бракує, наприклад, зараз черга розписана на 2 місяці вперед. У закладі очікують впровадження страхової медицини, аби пацієнти змогли лікуватись на державному рівні. 

Меблі ручної роботи у кімнаті пацієнтів

 

У закладі гарні умовиЩе однією особливістю є те, що Центр «12+» є закладом відритого типу, що для України - рідкістю. Пацієнт сам дає згоду на лікування. А завдання центру - створити йому такі умови та атмосферу, аби він мав мотивацію там залишатись. У результаті  - 70% алкозалежних, 80% наркозалежних та 45% ігроманів перебувають у стійкій ремісії. 

Однак, за словами програмного директора, найскладніше для лікування дається алкоголізм, великою мірою, бо спиртне у нас загальноприйняте в соціумі. 

- Коли людина виходить вже "опрацьована", з якимось стійким баченням, бажанням, контролем, соціум починає тиснути і ми маємо зриви. Пацієнти з алкоголізмом заїжджають до нас після 30-35 років, а це вже люди зі сформованою психікою, певним життєвим досвідом і працювати з нею набагато тяжче, через те й статистика лікування алкоголізму дуже втрачає. Щодо наркоманії відносно простіше, в тому плані, що легше донести суть і показати результат. Плюс наркоманія більш прихована в соціумі. Дуже важко з ігроманами, бо тяжка специфіка: є наслідки, є проблеми у сім’ї і на роботі. Але, як показує практика, - два роки успішної ремісії, стабільності і питання залежності відпадає. Тобто, якщо ігромани входять в ремісію, то вона така дуже стійка і дуже тривала, - дадає Олександр Омельчук. 

Бувають випадки, коли реабілітанти повертаються до закладу після "зривів". 

Кабінет для групових занять

Ведучий психолог, психотерпаевт центру «12+» Геннадій Крахмалюк розповів, що у Центрі є працівники, що самі пройшли успішно реабілітацію та стали фахівцями.

- Робота в Центрі ведеться із сім’єю також, це одна із умов прийому на реабілітацію, бо їм також треба змінюватись. Працюють психологи, підготовлені консультанти (ті люди, що самі були залежними, пройшли реабілітаціію, навчання і тепер допомагають іншим), також вже вилікувані пацієнти приїздять, аби поділитись розповідю про те, яке воно, тверезе життя, - зазначив психолог. 

Психотерпаевт центру «12+» Геннадій Крахмалюк

У закладі налагоджена співпраця із обласним центром психічного здоров’я. Адже, за словами спеціалістів, "сучаний" наркозалежний приходить на реабілітацію із психічними розладами. Це в основному вплив синтетичних наркотичних речовин, які зараз поширені.  

Історії реабілітантів, що лікуються у центрі різні, деякі з тих, хто зараз перебуває на лікуванні вирішили поділитись ними на правах анонімності. 

Олена, 39 років з Рівненщини залежна від алкоголю: 

Алкоголь був присутнім завжди в моєму житті, але останні 5 років я була залежною.  У мене було тяжке розлучення, воно за собою потягнуло такі наслідки. Поштовхом до лікування став момент, коли я з розуміла, що без алкоголю я не можу, і з ним теж вже не сила. Сьогодні рівно два місця, як є перебуваю в центрі. Сюди потрапила свідомо, бо сама шукала в інтернеті, де лікуватись від залежності. Тут вільне перебування, тому нам дається шанс вирішити своє життя самому. Це перше моє лікування в житті. Тут круті психологи, консультанти,  таких людей в соціумі я не мала. У мене двоє дітей, доньці 21 рік і сину 13 років. Вони навідуються,  я маю право двічі в тиждень їм дзвонити. Діти дуже раді, що я тут, в нас зараз дуже близькі стосунки. Тепер я віднайшла своє життя. І це моя мрія - жити!

Віктор, 41 рік. Чернівці - наркозалежний.

- Я тут 3,5 місяців. Потрапив, бо вчергове зірвався, і друзі відправили мене сюди.  Взагалі я почав реабілітацію ще у 2007 році і весь цей час: ремісії-зриви, ремісії-зриви. Останній час був найдовшим, коли я не вживав наркотики. Це більше року. Налагоджував життя, бізнес, але одне вживання і все.... Алкоголь я спробував в 12 років, в 16 - ін’єкційні наркотики. Були в’язниці, спроби самостійно з цим справитись… Але основному в’язниці тільки зупиняли від наркотиків. Максимальний час безперервного вживання – 4 роки. У мене є син. Він живе з моєю мамою. Моя колишня дружина зараз в Італії, в неї є нова сім’я. Вона теж наркозалежна. Я її "на голку" підсадив. Але зараз вона вже 6,5 років нічого не вживає. 

Владислав 21 рік, Рівне. Лікується від ігроманії. 

- Я загнав себе з депресію через залежність, мав суїцидаотні наміри. Відчув, що потребую допомоги і звернувся до батьків. Батькам порадили цей центр. Почалось все, коли в 10 класі вперше поставив ставку на спорт. Я тобі цікавився спортом, футболом. Серйозно почав грати з лютого цього року, ставив ставки на спорт. Перед цим, минулої осені, грав у покер. Програвав великі суми грошей, за останній період - близько 20 тисяч доларів. Я мав проблеми з кредиторами, ті гроші, що заробляв – програвав, гроші, що давали батьки на навчання, теж програвав. Нагірше сталось у липні цього року, я почав виносити гроші з дому своїй батьків. Це був для мене духовний крах, я переступив через свої моральні принципи. Але все одно жив одержимістю відігратись, було відчуття вини перед батьками і це не давало зупинитись. Я не сприймав реального світу.

Зараз я розумію, що це хвороба і вона хронічна і генетична. Ще з дитинства почалась моя нечесність, маніпуляція батьками. Я впринципі люблю ігри, будь-яке суперництво у мене вмикає азарт. Тут мені навіть в настільний теніс грати заборонено, можна тільки колективні ігри, наприклад, футбол, баскетбол. Зараз я почав по іншому відчувати життя. Відчуваю себе тут комфортно, порівняно з тим станом, коли я сюди заїхав. Я вже три місяці без телефону і навіть цього не відчуваю. Тут ти ростеш як особистість. 

До слова, зараз на території центру проходить будівництво ще одного корпусу задля розширення та відкриття нових відділень.