Елегантні матюки, вірші для колишніх та дописи про материнство: інтерв`ю з відомою блогеркою з Рівненщини

Фото ілюстративне

Іронічні блоги про материнство Kateryna Burrell набирають тисячі лайків та репостів. У своїх розповідях блогерка від імені спеціаліста широкого профілю Каті Бльостки з неймовірним гумором та самоіронією описує материнство, бабусів, дідусів, пише вірші про колишніх та описує численні життєві ситуації, які чи щодня переживаємо ми самі.

Багатодітним сім’ям присвячується...
Мама віддає першу дитину в садочок. Баба плаче, просить маму залишити дитя вдома. Кланеться-божиться, що буде глядіти і виховувати, аж до інституту. Мама, зваживши всі за і проти, приймає рішення, що в садочок вони все таки йдуть. Мить, м’яко кажучи, хвилююча, правда? Стільки важливих вимог і питать, які треба поставити: які вихователі -вік, стаж, відгуки від інших мам, знак гороскопу,родословна, за кого голосували на виборах? Практикують методику Монтесорі? Чи є стендфордський диплом у дитячого психолога? Нема?! Ну таке собі завідєніє. Яка кількість дітей в групі? Кількість постійно сопливих дітей? Кількість привитих і купивших довідку дітей? Англійська? Німецька? Китайська? Мова жестів глухо-німого ефіопського племені Мухасі - чим побільше лінгвістичних знань для моєї найобдарованішої малявочки. Танці, співи, малювання, макраме, карате, висипання картин бурштином, Азбука Морзе...- все найсучасніше і найнеобхідніше для мого вундеркінда. І ще обов’язковою вимогою для нас є наявність в садочку власного контактного зоопарку з Мадагаскарськими блакинтими фазанами. Є? І басейну з дельфінами. І соляної кімнати. Скажіть, чим ви годуєте дітей? Шеф-повар проходив стажування у Франції? А ці яблука точно органічні? А молоко? Дайте номер телефону ферми, яка вам його постачає. Я хочу познайомитись з коровою особисто. Моя дитинка просто так не засне, треба, щоб ви їй чухали спинку, співали колискову, а ногою легенько вистукували ірландський степ, бо вона так любить. Нарешті, отримавши задовільняючі тривожну материнську душу відповіді, мамасіта приводить своє чадо в групу. Роздягає дитину -плаче, роззула -плаче. Відправила - руки трусяться. Серце калахкає - хочеться забрати назад. Стала раком, ховаючись, підглядаєш у вікно знадвору, щоб побачити і оцінити ситуацію. Угледівши своє дитя, почала хукати на скло і малювати пальцем сердечки, щоб зірочка знала, як ти її любиш. Прибиральниця матюком і шваброю відганяє від підвіконня. Прийшла додому, ридаєш, позираючи на годинник. Рвешся забрати раніше. Баба, опустошивши всі запаси Валідолу, завиває, здіймаючи руки до образів. Нарешті час забирати нашу бубочку. Подорозі в садочок, зайшла в магазин і накупляла їй кіндерів, шоколадок, іграшок і нові колготки - щоб вона, і всі в групі знали, як сильно мама скучила...

Мама відправляє четверту дитину в садочок. Баба плаче, від щастя. Сказала, що думала, що не доживе до цього прекрасного дня. Божиться, що «робіть шо хочте, більш глядіть не буду. Вони мене кончать. В мене тиск 200 на 100...» Вимоги, питання - все це здається мамі не таким і важливим. Вихователька є - і на тому спасібо. Що? Вона недавно свого чоловіка сковорідкою відгамселила і була за це затримана на 3 доби? Ну шлюб - штука комплексна, може він заробив? Вона інколи матюкається? Вихователям прастітєльно, в них робота нервова. Прибиральниця садочку в 90-х вібмотала строк за рекет і озброєне пограбування? Життя прожить - не поле перейти, в 90-х всі виживали, як могли. Хто ми, щоб судить? В групі всередині +15 - хай дітки закаляються, ми не боїмся. +30? Жар кості не ломить. В групі коклюш? Ми ризикнем. Ремонт не робився 10 років? Грибок на стінах? Я прийду, побілю! Хочу попередити, що моя дитина їсть геть усе, тому ховайте від неї вазони. Проблем не буде, хіба лише в тих, які спробують її під час трапези потривожить. Ви у вихідні працюєте? Нє? Шкода...
Привела... Садочок працює з 7 ранку. Матера зі спиногризом, у всєготовності, стоїть біля дверей о 6:50, радісно пританцювуючи і щось наспівуючи. Закинувши дитя в групу, не озираючись ні на мить, без зайвих слів, мама швидко пре на вихід. Так швидко, що аж підняла за собою пилюку і збила з ніг задуту від сліз недавно спечену мамочку, яка стояла на дворі, вчепившись мертвою хваткою у підвіконня. Прибиральниця вже її відганяла від вікна, махаючи мокрою тряпкою.
Мама, прибігши додому, міцно обняла бабу і відкрила шампанське. З бабою на двох вдули пляшку, щоб відсвяткувати цей день. Перша - за всіх мам, друга - за українські садочки, третя, традиційно, за любов... День промчався дуже швидко, бо «счастливые часов не наблюдают». Не поспішаючи, поважною ходою, одна з останніх, іде матера забирати дитину з садочку. Подорозі зайшла в магазин. Купила там банку горошку, туалетного паперу і СОБІ шоколадку. На порозі, при вході в садочок, без найменшого почуття провини, мама зжерла ту шоколадку, а фантік викинула. «Комар носа не підточить» - подумала мама, витираючи рота і, розпливаючись у щасливій посмішці, зацьомала своє 4-те золото, яке не бачила цілий день.

Народилась Катерина на Рівненщині. Зараз живе у Сан Дієго(Каліфорнія). Журналісти «Чарівне.інфо» розпитали про власний досвід материнтсва, про те,  як «народжуються» тексти та сімейну філософію.

Ти народилась на Рівненщині. Розкажи, де саме, де навчалась?

Я народилася і виросла в Гощі. Там навчалася в Гощанській гімназії. Потім здобувала освіту в Київському національному університеті культури і мистецтв. Вивчала там міжнародний туризм.

Чому переїхала за кордон?

Я переїхала до Штатів 6 років тому. Історія досить банальна: зустріла свого майбутнього чоловіка (він американець), закохались один в одного, аж куфайка заверталась. Він зробив пропозицію, я погодилась і почала збирати манатки. Так ми з сином (Артем від першого шлюбу), махнувши родичам платком, переїхали в Сан Дієго (Каліфорнія). Ми з чоловіком в стелю не плювали, часу не гаяли і невдовзі в нас народився другий синок Гнат. Як тільки я почала задумуватись про кар'єру і "закруглятись" з декретом, на тобі "гоп-стоп" і ми дізнаємось, що я вагітна в третє. Так у нас заявився Ілай. І в результаті, я щаслива і затуркана мама трьох хороших, смішних, найдорожчих шкодних спиногризів.

Розкажи про своє материнство, хоббі, як проводите час з дітьми?

Зараз синам 10, 5 та 4 роки. Старші ходять до школи, менший - в садочку, вихідні намагаємось проводити по-сімейному активно, так активно, що я з радістю чекаю понеділків, щоб від тих веселощів відпочить і спокійно витягнути ноги. Зараз я ніде не працюю, не хочу нічого починати заради починання. Зараз в мене період життя, коли я нікуди не поспішаю, шукаю своє покликання, присвячую вільний час собі дорогій (повірте, як не крути, з 3-ма дітьми його не так багато), займаюсь серфингом. Мені це страшно подобається. Напевно, до всіх моїх якостей спокійно можна додати і адреналінозалежність. Чоловік мене повністю підтримує, дає можливість розібратись в собі, за що я безмежно вдячна. В американців є вислів "happy wife ,happy life", що в перекладі означає "щаслива дружина, щасливе життя". Це наша сімейна філософія.

Твої дописи читають тисячі українок. Звідки беруться такі історії?

Щодо моїх дописів, то я сама шокована, як вони "вистрілили". Найсмішнішим є те, що я пишу їх з життя. Я нічого не вигадую. Все описане так, чи інакше траплялось зі мною, або людьми, яких я знаю. Просто реальні, пережиті історії, з яких вже можна посміятись. Напевно, тому людям вони і подобаються, бо вони відчувають, що це все не "за вуха притягнуте".

Чи читають дописи твої  друзі за кордоном?

Мої американські друзі дописів не читають, тому що в перекладі втрачається весь смак. Натомість мої українські друзі, що живуть закордоном, читають з задоволенням і шлюуть свою підтримку, поки я "бороздю" епістолярні простори.

Чим відрізняється материнство в Україні та США?

Американські мами народжують пізніше. Рідко зустрічаю 30-річну американку, в якої теж три дитини, дуже рідко. А от багатодітних мам, яким за 40 багато.

Ясна річ, що всі мами (і українські і американські) люблять своїх діток, але американські мами дають дітям більше свободи в сенсі пізнання світу. От, приміром хоче дитина помочити ноги в калюжі - хай помочить. Ніхто не каже їй "не роби цього, ти захворієш", якось позитивніше вони мислять в цьому плані. Вирішують проблеми по мірі їх надходження. Також американські мами менше переймаються зовнішнім виглядом дитини. Якщо мама і синок, наприклад, заспали вранці і щоб не запізнюватись, в садочок син приходить в піжамі. І це ок. Ніхто не скаже "О Боже, що це нап'ялили? Що це за мама така?". Якось менше тут паніки (особливо, що стосується лікування діток), осуду і більше свободи. Хочу наголосити, що я говорю дуже загально. Впевнена, що і в Україні є багато мам, які "на розслабоні" і спокійно ставляться до походів по калюжам, так само, як і в Америці купа тих, хто ні на крок дитину не відпускає, і штани на кант, не дай Боже замазать, і не пчихни на малютку. Просто пропорції таких в українському і амеииканському суспільствах різні.

Як виник твій блог і персонаж Катя Бльостка?

Я почала писати років три тому. Ніде ці дописи не постила, просто висилала друзям, для "підтримки штанів". Наприклад, подругу хлопець кинув, я їй вірша склепала про те, який він грандіозний козел і життя вєсєлей. Ми разом сміялись і казали, що під мої вірші і прозу (в яких час від часу пролітає елегантний матюк) треба підібрати відповідний псевдонім. Так я придумала Катю Бльостку, яка є спеціалістом широкого профілю, від материнства і до художньої різьби по дереву лобзіком. Потім дещо почала постить на своїх сторінках в соцсережах, знову ж для друзів і підписувати "Катя Бльостка". Вони в свою чергу поширювали і несли "культуру" в широкі маси. А потім був пост про соплі, який я писала з себе і своїх родичів, який людям дуже сподобався і його поширили тисячі людей, потім про бабу - результат ще кращий. Так і закрутилось...

А як щодо книги. Не задумуєшся над тим, аби видати книгу?

Питання щодо книги я чую часто. Книга буде, якщо я буду точно знати, що я маю достатньо якісного матеріалу, бо робить аби як, "всраним навиворіт" я не хочу.

Як часто приїзджаєш в Україну? Коли плануєш приїхати у Гощу?

В Гощу навідуємося раз на 2 роки, всередньому. Останній раз були цього літа. Гостювали з синами у рідні впродовж місяця. Я надіялась, що після цього мої менші хлопці почнуть краще українською розмовляти. А вони вивчили лише фразу "шо таке".Зате вся моя українська родина поповнила свій словниковий запас з англійської мови, бо мусили ж якось викручуватись і спілкуватись. Розумію, що треба привозити сім'ю в Україну частіше, бо для мене важливо, щоб мої діти знали і українські традиції і культуру. Наступного разу, коли приїдемо, хочу показати чоловіку і синам Карпати.

 

 

 

 

 

 

 


На Щасливому (Запис низ)

Новини по темі:

  • Шантажував і примушував до проституції: поліцейські затримали сутенера з Рівного

    28 03 2024, 18:31
    За даними слідства, щоб втягнути жінок у проституцію чоло...
  • Заступник Секретаря РНБО побував з робочою поїздкою на Рівненщині

    28 03 2024, 18:26
    Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і о...
  • Амфетамін, гашиш та галюциногенні гриби: у Рівному викрили продавців наркотиків

    28 03 2024, 17:46
    21-річного уродженця Хмельниччини, жителя Рівного, поліце...
  • На Рівненщині конфісковане майно передали на потреби військових

    28 03 2024, 17:09
    Колоди різних порід дерев, бензопили, декілька ноутбуків ...
  • Цієї неділі в Органному залі відбудеться благодійна фотосесія

    28 03 2024, 16:18
    В рамках БЛАГОЯрмарку, який буде відбуватись 31 березня н...
  • Знесилений та дезорієнтований: зниклого жителя Вараського районі розшукали на Сарненщині

    28 03 2024, 15:40
    Жодних протиправних дій відносно нього вчинено не було.
  • У Рівненській ОДА шукали вибухівку

    28 03 2024, 15:05
    Сьогодні, 28 березня, близько 13:45 анонім повідомив про ...