Арбітр футзальної Екстра-ліги в інтрев'ю згадав Рівне і рівненських вболівальників

Новини Рівного - ЧаРівне.info

?Арбітр Favbet Екстра-ліги Леонід Жиронкін дав перше велике інтерв'ю. Він розповів про те як став суддею, як відбувається підготовка до матчів, свій дебют у вищому дивізіоні, переїзд з Луганська до Києва, жінок-арбітрів та рожеву картку. Згадав Леонід Жиронкін в розмові і Рівне та рівненських вболівальників. Саме цю частину інтерв'ю ми і публікуємо.

 В якому місті найважче судити?
– Якщо брати з точки зору психології, то будь-яка гра наскільки вона важка, настільки ж і легка. Я не можу виділити окреме місто, припустимо Рівне, Львів, Сєвєродонецьк чи Київ. Є фактор залів. Наприклад, в Рівному трибуна з уболівальникам розташована дуже близько до майданчика. Ти від них на відстані половини витягнутої руки. Фактично тебе може дістати будь-який уболівальник, що зі мною в Рівному, до речі, і траплялося – і за футболку смикали, і порвати її намагалися. В Харкові ж дуже комфортний зал європейського стандарту. Але усюди є свої психологічні аспекти і моменти, які залежать від підготовки арбітра. Не тільки зал і уболівальники створюють психологічну атмосферу. Її також створюють гравці, команди та й ти сам собі створюєш певну психологічну картинку і настрій. Не можу сказати, що десь легко, а десь складно – усюди є нюанси і моменти.

Напевно, добре, що є хоча б такі зали і хоча б на такому рівні ми граємо. Знову ж таки, хотілося б прагнути до найкращого і щоб гравці під час матчу в першу чергу отримували задоволення, а не думали про те як би встигнути зробити крок за межами майданчика, щоб не налетіти на своїх колег на лаві запасних чи не врізатись у стіну. На жаль, такі наші реалії. Можна тільки подякувати тим функціонерам, які в цій ситуації намагаються шукати можливості розвивати футзал. Мабуть, з часом і у нас зали почнуть не тільки підфарбовуватися та ремонтуватися, а й будуватися.

 Невже Рівне не виділяється в цьому плані?
У кожному місті є своя специфіка уболівальників. В Рівному люди дуже сильно переживають за футзал, уболівають за свою команду і категорично не сприймають поразок та помилок арбітра. Вони дуже чітко бачать, розбираються і розуміють де арбітр помилився, а де прийняв правильне рішення. От у Києві є суперфан «Динамо» і «ХІТа» Парамон – теж своєрідна людина, яка може і плюнути, і крикнути, і на ногу наступити. Це уболівальники – ти, як арбітр не повинен звертати на це увагу. Твоя справа вийти і відпрацювати матч. І постаратися відсудити добре. Ніхто не помітить помилку гравця, ну окрім тренера чи самого гравця, який схопився за голову, якщо не забив у порожні ворота. А помилку арбітра помітять усі, навіть якщо вона не призведе до чогось негативного. Десь аут не в той бік показав, десь кутовий неправильно зафіксував, а деякі й взагалі починають розбиратися що це за жест у арбітра був. Бути арбітром складно, але ніхто й не казав, що це легко. Кому важко – той кидає мішок і йде без вантажу.

 

futsalua.org