8 березня — вітати чи ні? І навіщо нам Марш жінок?

Новини Рівного - ЧаРівне.info

«Бажаю справжнього жіночого щастя», «Зі святом весни!»... Знайомо? Це типові привітання до Міжнародного жіночого дня, які ви, найімовірніше, не раз чули чи, можливо, самі виголошували. Але чи справді сенс Міжнародного жіночого дня — у «жіночому щасті» та квітах/

Hromadske коротко пояснює, чому 8 березня люди виходять на Марш і чому тюльпани — не найкращий спосіб привітати жінок і дівчат.

Про що Марш жінок?

Учасники й учасниці Маршу жінок цьогоріч, як і попередні роки, виступають за ратифікацію (тобто затвердження Верховною Радою) Стамбульської конвенції. Суть цього документу відображена у повній назві — Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Відкритою до підписання Стамбульська конвенція стала у 2011 році. Наразі її підписали 46 країн (серед них — і Україна) та окремо — Європейський Союз. Утім ратифікували документ лише 34 держави, і України в цьому переліку немає.

Учасники Маршу жінок стверджують: сенс свята 8 березня — в боротьбі за рівні права жінок і чоловіків та протидію ґендерно вмотивованому насиллю. І ратифікація Стамбульської конвенції, на їхню думку, цьому посприяє.

«Саме тому ми виходимо на Марш: змусити державу почути про наші проблеми, ратифікувати Стамбульську конвенцію та зменшити кількість насильницьких злочинів, забезпечивши належну реакцію правоохоронних органів та захист жертв», — кажуть організатори заходу.

Під загальним терміном «жінки» організатори Маршу мають на увазі «багатоманітність жіночих досвідів, ідентичностей та соціалізації, що знаходяться на перетинах раси, класу, віку, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності тощо».

А що, в жінок в Україні проблеми з правами?

Так. І йдеться не лише про ґендерні стереотипи на кшталт «місце жінки — вдома/на кухні». Це і нерівнозначна представленість жінок і чоловіків у політиці, й розрив в оплаті праці, й випадки домашнього насильства.

Так, у Верховній Раді чинного скликання ледь більше 20% жінок. При цьому, як підрахувала громадянська мережа ОПОРА, депутатки випереджають депутатів за кількістю зареєстрованих та ухвалених законопроєктів (якщо порівняти середній показник ефективності їхньої законотворчої діяльності на одну людину).

За даними Міністерства соцполітики, жінки в Україні в середньому заробляють майже на 20% менше за чоловіків. 90% постраждалих від домашнього насильства — саме жінки, а кожна п’ята жінка в Україні протягом життя зазнавала певної форми насильства, додають у відомстві.

Лише за десять місяців 2020-го жінки в Україні 174 386 разів повідомляли про домашнє насильство. Для порівняння упродовж усього 2019 року від жінок надійшло понад 114 тисяч таких звернень. 

Ще одна проблема, про яку мало говорять не лише в Україні, а й у світі — феміцид, або фемініцид. Так позначають убивство жінок лише за те, що вони — жінки. За підрахунками, в другій половині 2000-х Україна була серед 25 країн із найвищим рівнем феміциду.

А хто проти таких Маршів?

Окрім Маршу жінок, 8 березня відбуваються антифеміністичні мітинги. Так, громадська організація «Традиція і порядок» планує провести низку таких заходів у різних містах.

Традиціоналісти кажуть, що мають на меті «рятувати обдурених дівчат» з жіночих організацій, яким «вселили у голови маячню про нерівність».

Якщо судити з гасел, які зазвичай виголошують учасники таких акцій, рівні права жінок і чоловіків загрожують демографічній ситуації в Україні. А, приміром, аборти суперечать християнській моралі.

То як вітати з 8 березня? Чи не вітати взагалі?

Міжнародний жіночий день — це, безумовно, не «свято весни», як досі вважають у Міністерстві охорони здоров’я. І не нагода побажати «жіночого щастя». Це — передусім нагадування про рівність прав жінок і чоловіків у світі.

Найбільш певний варіант — знати, як до цього свята ставиться жінка/дівчина, яку саме ви хочете привітати. Адже комусь важливо почути «з днем боротьби за права жінок» і побажання самореалізації, комусь — отримати букет квітів чи

А звідки взагалі взялося 8 Березня?

Рухи за права жінок (передусім виборче та майнове) зароджуються в США та країнах Європи ще в середині ХІХ століття. Вважається, що ідею окремого дня, під час якого б жінки боролися за рівні права, запропонувала членкиня Соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін у 1910-му — щоправда, без конкретної дати.

А резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 1977 року постановила, що «країни-члени Організації відзначають Міжнародний день прав жінок і міжнародного миру в будь-який день року залежно від своїх історичних і національних традицій». Але чому саме 8 березня?

В СРСР (раніше) і на пострадянському просторі (нині) Міжнародний день жінок пов’язують із 40-тисячною демонстрацією жінок «за хліб і мир», яка відбулася 8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) ще в Російській імперії. Цю акцію історики називають чи не «найбільш значущою демонстрацією з нагоди Міжнародного жіночого дня в історії».

І хоча й раніше, й пізніше окремі країни святкували Міжнародний жіночий день не лише 8 березня, з часом саме ця дата стала найбільш поширеною — зокрема, Міжнародний рік жінок 1975-го ООН почала відзначати саме 8 березня.