Рівненська мисткиня розповіла, як створює "крапкові" малюнки (інтерв`ю)

Фото ілюстративне

Вона народилася в творчій родині: її мама була актрисою, батько працює диригентом, а двоюрідний дідусь — був військовим журналістом. В дитинстві жінка «виховувалася» в театрі. Потім вона здобула освіту театрального режисера та актора драми в Рівненському державному гуманітарному університеті, спробувала себе у різних життєвих ролях, а нині захоплюється крапковою графікою. Кореспондент інтернет-порталу «ЧаРівне.інфо» поспілкувалася з Оленою Сєргєєвою – чи не єдиною представницею такого мистецтва у Рівному.

Вона народилася в творчій родині: її мама була актрисою, батько працює диригентом, а двоюрідний дідусь — був військовим журналістом. В дитинстві жінка «виховувалася» в театрі. Потім вона здобула освіту театрального режисера та актора драми в Рівненському державному гуманітарному університеті, спробувала себе у різних життєвих ролях, а нині захоплюється крапковою графікою. Кореспондент інтернет-порталу «ЧаРівне.інфо» поспілкувалася з Оленою Сєргєєвою – чи не єдиною представницею такого мистецтва у Рівному.

Олена Сєргєєва працює над роботою

- Олено, розкажіть про свою родину. Нам відомо, що ваші рідні теж мали неабияке близьке відношення до творчості.

- Оскільки я народилася в творчій сім’ї, то батьки – Алла Жуковська та Анатолій Сєргєєв - «тягали» мене із собою на роботу постійно. Я виховувалася практично в театрі, бачила усе «закулісся». За один день я могла побувати і на репетиціях, і дивитися, як гримують акторів. Потрапляючи в такий казковий світ, дитина стає свідком того, як звичайні речі перетворюються у незвичайні. Гадаю, саме там у мені і народилася любов до творчості. Окрім того, мій двоюрідний дідусь, за сімейною легендою, був одним із тих, хто розписував Свято-Воскресенський собор. Ще до того, як у його стінах розмітили музей атеїзму. Дуже хочу вірити, що це правда.

"Цвіт метеликів"

- Як ви розпочинали свій творчий шлях?

- Як ви вже помітили, в моїй родині багато творчих особистостей. Я «виросла» у театрі, і як більшість театральних дітей - мріяла стати актрисою. Хотіла вступити у Московський або Київський театральні інститути. Це були знані навчальні заклади. Як і кожній людині, мені хотілося більше можливостей. Але час мого вступу у виш припав на розвал Союзу і багато таких можливостей просто відпало. Тому я вступила на художньо-педагогічний факультет у колишній інститут культури в Рівному. Нині це – Рівненський державний гуманітарний університет. Проте це сталося трішки згодом, лише через 5 років. Тому, що після випускних шкільних іспитів я відразу вступила на службу до театру. Так правильно казати… адже театрові служать! Того ж літа я разом із театральною трупою поїхала на гастролі до Львова. Прямо там і вийшла на роботу у перукарсько-гримерський цех. Перший місяць я стажувалася. На роботі ми робили вуса, бороди, бакендбарди акторам, наносили грим для різних характерів. Навіть, бувало, перетворювали зовнішність акторів на зовнішність ведмедів, зайців чи лисиць. Пропрацювала там я 10 років.

"Весняний вітер"

- Як почали малювати за допомогою крапкової графіки?

- Я постійно щось «черкала»… такі усякі завитки. Вималювалася десь через пару років роботи у театрі – на «екваторі». Хоча, до того ні у школі, ні в університеті, до малювання схильності не мала. Якось воно прийшло саме. Спочатку я боялася зіпсувати листочок, боялася, що щось не вийде. Так і з’явилася моя перша робота. Нині у мене нараховується вже бильше 200 «крапкових» малюнків.

"Вітер допомагає лише піднятим вітрилам"

- Власне розкажіть, як створюється «крапковий» малюнок?

- У моєму випадку для того, аби почати малювати, потрібна спеціальна ручка для креслення – лайнер та папір А-4 формату. Крім того, обов’язково треба підходити до справи з натхненням. На створення одного полотна такого розміру йде близько трьох тижнів. Точніше - вечорів та частково ночей трьох тижнів. Робота у два рази більшого формату може малюватися до місяця. Найбільший малюнок, який я створювала все літо, всі три місяці - це «Соколині гори». Розміром він 80 на 40 сантиметрів.

"Нове життя"

- Чи ви малюєте на замовлення?

- Надходили різні пропозиції, зокрема, і намалювати портрети друзів моїх друзів. Але розумієте, малювати близьких мені людей легше, бо мені відомі їхні риси характеру, вподобання, мрії, якісь їхні особливості. А незнайому людину дуже важко «перенести» на папір. А загалом малюю те, що йде від душі. Відтворюю образи рослин, дахів та, навіть, чоботів і човнів. У своїй колекції маю малюнки на тему Рівненщини. Зокрема, найсвіжіша робота – це вуличка Гоголя, яка пролягає за Рівненською обласною філармонією. Вона мені виглядає повністю історичною. Якщо ще пофантазувати, можна щось цікаве відтворити. Тому мрію зробити виставку про Рівненщину. А ще мрію випустити книгу зі своїми малюнками. До речі, вже маю досвід у ілюструванні двох книжок.

Вулиця Гоголя, м.Рівне

- До слова про виставки. Чи презентували ви свою творчість публіці?

На спільній виставці з Наталкою Демедюк

- Так, я вже мала дві свої особисті виставки. У певний момент я відчула, що вже «накрапала» стільки, що воно все «виривається» на волю. Хотіла представити свої малюнки людям, але вагалася, чи зрозуміють вони мою творчість. Саме тому я вирішила прийти до директора Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександра Булиги і показати йому власні роботи. Олександр Степанович представив їх своєму другу – науковцю Віктору Луцю, який їх і одобрив. Ось з таких легких рук і відкрилася моя перша персональна виставка у 2014 році. Потім у листопаді 2015, дякуючи Ніні Тарковській, мої роботи були виставлені у Рівненській обласній юнацькій бібліотеці для молоді. Нещодавно – у лютому 2017 року – я приєдналася до експозиції моєї хорошої подруги – журналістки, письменниці та художниці Наталії Демедюк. Вона презентувала свої роботи, намальовані олією, а я знову виставляла «крапкові». Багато що реалізувалося завдяки моїй подрузі Валентині Романюк. В інших містах та закордоном ще не виставлялася, хоча, зізнаюся, про це замислююся.

- Чим ще захоплюється Олена Сєргєєва?

Олена Сєргєєва має ще одне хобі - фотографувати

- Після роботи у гримерному цеху я перейшла працювати до фотографа Анатолія Мізерного. Саме він мене навчив бачити крізь об’єктив надзвичайну природу. Відтоді я захоплююся фотографією і роблю знімки досі. Крім того, цікавлюся історією рідного краю. Також захоплює археологія. Вважаю, що потрібно досліджувати ті рідні місця, де ти народився.

"Сиджу собі та ніжками бовтаю", Олена Сєргєєва

- Ну і на закінчення. Що побажаєте рівнянам?

На фото Олена Сєргєєва біля Рівненської обласної філармонії

- Бажаю бути щасливими і любити своє місто! Бо у Рівному пахне домом…Ти повертаєшся сюди - і з тебе ніби спадає втома чи будь-яке хвилювання.

Спілкувалася Анастасія БОДНАРСЬКА

Усі фото з особистого архіву Олени СЄРГЄЄВОЇ
 


На Щасливому (Запис низ)

Новини по темі:

  • На Рівненщині за минулу добу ліквідували вісім загорянь сухої трави

    28 03 2024, 14:05
    Впродовж минулої доби рятувальники Рівненщини ліквідували...
  • У Рівному встановлять меморіальну дошку загиблому захисникові Дмитру Марцинковському

    28 03 2024, 13:35
    29 березня відбудеться відкриття дошки пам‘яті загиблому ...
  • На Сарненщині згоріла господарча будівля

    28 03 2024, 13:00
    У Сарненському районі рятувальники ліквідували пожежу в п...
  • Стало відомо, коли депутати Рівненської обласної ради зберуться на чергову сесію

    28 03 2024, 12:29
    Визначено дату 22-ї сесії Рівненської обласної ради.
  • У Малолюбашанську громаду завітали гості з Литви

    28 03 2024, 12:18
    На Рівненщину з візитом прибула делегація Біржайського ра...
  • Вночі у 18-річної рівнянки патрульні виявили наркотики

    28 03 2024, 11:58
    Вночі у 18-річної пасажирки авто патрульні виявили речови...