Пригоди в чаРівному лісі!!!!

Новини Рівного - ЧаРівне.info

Як Сірий вовк Лисичці догоджав, або змова у дуплі освіти.

На мальовничій галявині у чаРівному лісі стояв невеличкий звіриний садочок, чотирнадцятий від головного дуба. Опікувалась ним добра Фея, яка вирізнялась своєю ніжністю та любов’ю до звірят. Щоранку вона дарувала малятам свою чарівну посмішку і про кожне звірятко піклувалась, як про своє рідне. Звірятка з радістю бігли до садка, адже турботлива Фея не залишала поза своєю увагою жодне маля: зайчатко приголубить, білочці хвостика розпушить, їжачка в носик поцілує. А ще чарівниця дбала, щоб звірятка вивчали лісову науку: горішки рахувати, пісень солов’їні співати, мову інших звірів розуміти, танцювати, малювати, вправно стрибати, батьків любити і поважати, ліс і природу оберігати.

І жила в тому лісі Лисичка-сестричка. Працювала вона у дуплі, новини повідомляла, що Сорока їй на хвості приносила. Хитра була і корислива. Мріяла про більше дупло, та не складалось. Все до Сірого вовка підлещувалась. Сірому вовку Лиска теж приглянулась, і стали вони жити-поживати. Прийшов час і їм до феї своїх малят вести, щоб уму-розуму навчила. Сподобався садочок Лисичці і Сірому вовку, та й малечі там було весело і затишно. Все Лисці подобалось: і пеньки нові, і помічниці Феї, дбайливі та лагідні. Та одна біда - не Лиски садок. І зажурилась Лисичка, стала сама не своя. Тільки думала - гадала, як собі такого садочка роздобути. Пішла вона в головне дупло освіти розпитати, який гербарій потрібно зібрати. Заодно і на фею поскаржилась, що та, мовляв, не тій мові звірят навчає, невідомо де пеньки бере, і куди мед та горіхи діваються, що звірі-батьки до садочка приносять. Та не таке світле було те дупло, бо водилась там нечиста сила. За любов до «креативу» її прозвали Баба Гага: нажене бува на головну галявину звірів і ну влаштовувати галяданси. Потім Лиска до Ведмедя подалась та й почала жалісно просити, щоб той дав їй галявину в оренду, а вона там свій садочок для звіряток зробить та пандячій мові навчатиме. Але Ведмідь відмовив хитрунці та й сказав гнівно: «Ти що? Мене за хом`ячка легковірного маєш? Хай тобі садок Сірий вовк побудує! А-то бач, що задумала! Лісове господарство заграбастати! У чаРівному лісі і так немає куди звірят розміщати, галявин не вистачає». Пішла Лисичка ні з чим. Зажурилася ще більше, тільки про той садок і думає. А Сірий вовк бачить - сумна його руда, та й став у неї питати: «Чого сумуєш, моя мила? Що непокоїть тебе, рідна?». І виклала вона Сірому вовку свою біду, як є. А той зрадів, бо і Лисці міг догодити, і обіцянку, що для звірів давав, виконати. Та й задумав чорну справу. Каже їй: «Іди до свого товариша - Скунса, що з кривенькою шиєю, і попроси, щоб пішов він на мальовничу галявину і наробив там смороду. А я піду до Тхора у дупло освіти і попрошу, щоб він теж допоміг. Пригадаю йому, як я його з багна витягнув і в звірі вивів, хай і він тепер мені у нагоді стане. Скажу щоб у Феї чарівну паличку забрав. Вона без неї безсила, бо в кого паличка той у садку і головний». Так і зробили.

Скунс ходив справно на мальовничу галявину і робив своє діло, та й так старався догодити Лисичці та Сірому вовку, що той сморід було чути на весь ліс. Тхір теж взявся до роботи, хоч побоювався Ведмежого гніву, але хто ж його знає - хто завтра у лісі головним буде. Викликав у своє дупло Фею і каже: «Віддавай по добру по здорову чарівну паличку, бо гірше буде!» Скорилася Фея, віддала паличку за «власним бажанням» і стала плакати, за серце хапатися. Зжалився Тхір над бідолашною: «Не плач, Феє. Знаю, добра ти чарівниця! Дам я тобі іншу галявину, будеш там садок до ладу приводити, тільки з цього піди. Бо мушу Сірому вовку догодити».
Та не все склалося, як гадалося. Дізнались звірі-батьки, що Фею вигнали і обурились. Згадали все добро та тепло, яке вона давала їхній малечі і направились всім лісом до Ведмедя, щоб за бідолашну заступився. А Ведмідь і сам знав про добре серце Феї, про те, як вона навчає малят природу любити. Він сам не раз бував у садочку і гостинці приносив для звіряток, коли керував у барлозі біля чистого струмочка. Але Скунс і тут знайшовся, почав натякати, що, мовляв, Ведмідь не просто так у садок ходив, а медком батьківським ласував, та ще й, нібито, Фея йому щомісяця цілий кошик горіхів та діжку меду відправляла. Пожалілися тоді звірі-батьки для лісової громади, розказали про свавілля Сірого вовка та хитрої Лиски. Обурилась лісова громада, як почула про те, що коїться на мальовничій галявині, та вирішили відправити Старого їжака за Фею вступитись, Сірого вовка на місце поставити.

А Скунс, як почув про те, що звірі всім лісом стали на захист Феї, злякався та став нести всілякі нісенітниці, що мовляв сорока йому на хвості принесла, що живе на мальовничій галявині трутень і його потрібно вигнати, щоб мед на дурняк не їв. А Лиска і собі давай хитрувати, розказувати із свого дупла-новин, що в садку мед пропадав та горіхи не обліковувались. І вирішили звірі зібратися на мальовничій галявині й розсудити, хто ж правду каже.

Далі буде...

Тетяна Клименко