Нічний кабріолет від УкрЗалізниці

22.09.2013, 17:59      Переглядів: 3213

 Швидкий нічний КАБРІОЛЕТ «Ковель – Одеса» прибуває на першу колію»… – саме так було б доречніше оголошувати потяг на залізничному вокзалі. Тоді б люди знали заздалегідь: спати в куртках з каптуром, рачки – то є норма для такого потягу!

Пощастило проїхатись дві ночі підряд у вагоні №9 одного і того ж потягу, з тими ж провідниками, рівненському журналісту. Відчуття, ніби ти потрапив у американське кіно про ковбоїв, а саме – в ті кадри, де їдеш у старовинному вагоні з сіном, курячим послідом, без вікон – але при тому із терпким запахом природного добрива.

Якщо пасажиру поталанило, і він їде не на боковому місці, то до початку «опалювального сезону» в поїзді його врятує два светри і одна ковдра. Якщо ж вам, любі мої, як і мені, дісталися бокові полиці (при тому, що вагон був напівпустим!), до двох светрів необхідні куртка з каптуром, дві ковдри і… чай від застуди вранці. З вікон потягу не лише хлюпає вітер, наче по вітрильнику у відкритому передштормовому морі, а і йде фонтанний бриз, якщо надворі дощ.

«З однієї сторони, дощ – це добре, тому що він хоч трішки приб’є віковічну пилюку вагону…»

Заходячи у вагон, ваше взуття привітає салют із пилюки.
Столи вагонів не просто старі. Якщо ви дістанете вологу серветку, і почнете їх витирати, то ваша серветка буде… ні, давайте про хороше! Ваш стіл стане чистим (і не треба грішити на попереднього пасажира: журналіст їхав з кінцевої зупинки)).

Почали радувати пам’ять колишні, старезні м’які частини стін вагону із диванами, зроблені «під шкіру». Їх також можна було протерти вологою серветкою, щоб не вимазати штани і светр. Нині ж у вагоні м’яка, під оксамит, бордова перетяжка. Витерти її неможливо – тільки вибити. Так пасажири і вибивають: сідають, і з того місця у боки розлітається певний коефіцієнт пилу. Добре було б такі м’які частини хоча б один раз у тиждень чистити пилосмоком (ніхто ж не бере довідки про відсутність у пасажира туберкульозу), але цього чомусь не роблять, інакше б я не зачепила тему антисанітарійних сидінь у вагоні.

Вставши зі свого «диванчику», я поглянула на свої штанці ззаду… і пішла у туалет чиститись. Було враження, що я сіла на пісок.

Картина туалету запам’яталася мені на все життя. Я не велика за розмірами жінка, але довго пристосовувалась, як би розвернутися, щоб не зачепити бруднющі стіни…Та не лише стіни: рукомийник, як туалет, просто змащені брудом коричневого кольору! На підлозі – нечистоти, висотою близько 5 міліметрів, усюди валяється волосся, і це все довершує жахливо смердючий запах… Але це ще не біда. У туалеті, в який я зайшла почистити штани, не працювала педаль, що пускає воду з крану. «А без воды и не туди, и не сюды!» Довелось іти в другий туалет, нічим не кращий.

Прикро відзначити, що попри встановлений закон заборони паління, біля туалетів вагону при мені двічі курили пасажири, а провідники ніяк на це не відреагували. А ще, скажу по секрету, на деяких станціях, де було заборонено користуватися туалетами… туалети були відчинені! А ще, ніхто не перевіряє паспорт пасажира при вході у потяг!.. А найстрашніше – це те, що в Одесі підсіли два «лівих» пасажири без білетів, самі у цьому зізнавшись, бо їм їх просто не вистачило. А мені було страшно! А якщо це терористи?.. Президент України новим законом захищає мене від таких жахливих випадків! Провідники не знали цього?.. Не хочу, щоб моїх братів-сестер українців обслуговували такі безвідповідальні провідники!

Якщо ви, любі мої, колись поїдете на потязі у Білорусію, то будете шоковані… Білоруські провідники, перевіривши документи пасажира, білет, голосно, із посмішкою, кажуть: «Добро пожаловать!». Усі, наче із салонів –акуратні, вдягнені у випрасувані форми, з яких визирають білосніжні комірці. Пасажирам постійно пропонуються чай, кава... Ніхто ніде не палить. Щоранку, допоки пасажири сплять, провідники роблять вологе прибирання у вагоні. Коли ж пасажир прокинувся, вони перепрошують, і обережно протирають столи. Коли пасажир виходить на своїй зупинці, одразу чиститься його «диванчик»… Ось це, я розумію, заходи збереження здоров’я людей, нації! У таких вагонах не житимуть ані віруси, ані пилюка! У вагонах білоруські провідники не дозволяють розпивати спиртні напої. Якщо уночі хтось голосно хропе, провідник обережно будить, перепрошує, просить повернутися на бік, пояснюючи свої дії тим, що людина заважає відпочивати іншим пасажирам… Біля мене, по дорозі в Рівне, двоє чоловіків майже «внесли» свого щасливого товариша. Спочатку трійця довго шуміла, а згодом дала тріо хропака, гучніший за стукіт коліс.

Деякі сміливі пасажири по черзі вставали «в туалет», щоб випадково зачепити-розбудити чоловіків. Двічі операція «п» була вдалою, але на прохання «відважних благодійників» повернутися на бік, бо весь вагон не може заснути, чоловіки щось злісно бубніли під дурманом зеленого змія, і продовжували свій храп... Шановні чоловіки, ну невже так важко не напитися по вуха у громадському транспорті, щоб не турбувати інших пасажирів своїми гастролями? Уже не кажучи про шкарпетки, які відчув кожен…

…У Здолбунові потяг зупинився… Так, скоро моє любе місто Рівне! Майже усі пасажири готувалися до виходу, але у вагоні було темно, неначе в… печері. Двічі просили провідницю (вранці провідника замінила жінка у світлій куртці) ввімкнути хоч трішки світла, щоб зібрати постіль. Але панянка не відреагувала. Натомість повернулася до двох жінок з вагону, і заявила, що вони не здали рушники. Чи жінка в білому не виспалась (вдруге, бо по дорозі у напрямку Ковель – Одеса вона була така ж повільно-байдужа), чи випадково проспала… Але у вагоні пролунав сміх, і хтось гукнув: «не ввімкнеш світла, будеш сама ліжка прибирати!» Склавши ще кілька комплектів білизни в одну купку, провідниця, ходою повільної пави, кудись пішла… і з’явилося світло!..

…Вартість мого білету в одну сторону коштував близько 109 гривень. За 109 гривень можна щодня купувати хліб, і так упродовж місяця. Якщо у вас є діти, то на 109 гривень можна купити близько 15,5 л молока. А ще за 109 гривень у нинішню пору можна купити непогане літнє взуття на ринку по розпродажу. Для більшості українців 109 гривень – це не малі гроші. Тому, якщо у вас в думках: «не подобається – не їзди», – то ви не праві.

Кожен громадянин України має право на елементарні умови в потязі за таку чималу суму: дихати свіжим повітрям, сідати на чисті «диванчики», не боятися торкнутись поручнів, аби не вимазатися, ступати на підлогу в туалеті, а не на помиї, мати можливість нормально помити руки, і знати, що провідник слідкує за порядком у вагоні: помічає і курців, і буйних п’яниць, і брудну підлогу… А поки що швидкий нічний потяг «Ковель – Одеса»… прямує в ЄС. І ми у ньому. І які б ми не були з вами чистюні, вступимо на казково-чисту підлогу в брудному від нечистот взутті. Бо ми – з таких вагонів…

 

Дар`я ЛОСІК

comments powered by Disqus
Погода, Новости, загрузка...
Новини дня
  • Нові
  • Популярні