Рівне: невідоме місто

31.05.2016, 08:02      Переглядів: 3139

У 1921–1939 рр., коли Рівне входило до складу Другої Речі Посполитої, воно повсякчас було містом із найбільшою кількістю населення у Волинському воєводстві. На тлі інших міст і містечок, що входили до цієї адміністративної одиниці, воно вирізнялося двома «маркерами». По-перше, було значним торговельним центром Волинського воєводства. А, по-друге, єврейське населення повсякчас домінувало в ньому над представниками інших національностей. Так, для прикладу, в 1929 р. в місті проживало 55,5 тис. чол. З-поміж них росіяни складали 1,7 %, українці – 4,5 %, поляки – 11 %. Тим часом 82,8 % населення міста – це євреї.

Після завершення Першої світової війни, української національної революції та входження західної частини Волині до складу Польської держави, волиняни прагнули одного: відновлення мирного життя. Такі настрої домінували і серед рівнян…

Духовним життям тих з них, хто сповідував юдаїзм, керувала віросповідна гміна. Окрім юдеїв Рівного до неї входили й ті, що проживали неподалік: у гмінах Александрія, Дядьковичі й Клевань. Ці організації забезпечували утримання синагог і рабинату, цвинтарів, пантрували релігійне виховання дітей і молоді тощо. Реалізація завдань, що вимагали фінансового забезпечення, здійснювалася завдяки самооподаткуванню членів релігійних гмін (власне, голів єврейських сімей).

Провід у релігійних гмінах здійснювали духовні наставники юдеїв – рабини (на початку 1920-х рр. їх у Рівному було п’ять: А. Ліпер, Х. Ройтенберг, М.-Л. Ройтенберг, С.-Х. Майофес, С. Цур). Вони провадили не тільки богослужіння. Саме в них рівненські ортодоксальні євреї просили порад, вони були обов’язковими учасниками знакових подій у сім’ях місцевих юдеїв.

Більшість євреїв Рівного працювала ремісниками. Чимало з них утримували невеличкі магазини, котрі торгували різноманітним крамом і продуктами. Вони, як і євреї-пролетарі, жили в кварталах, які вражали сучасників не стільки своєю красою й облаштованістю, скільки убогістю. Ось враження сучасника, який описав «мікрорайон», що розташовувався неподалік парку Любомирських: «По обидві сторони тісних вуличок – будови неймовірних форм. Муровані будиночки з однією дерев’яною стіною, вигнуті в несамовитий спосіб, у кількох місцях підперті [палями], з дірявими дахами і без дахів, із численними прибудовами ґанків і балконів, пофарбовані набіло, червоною, голубою, фіолетовою і жовтою фарбами. У вікнах і на балконах не квіти, а подушки, що провітрюються, перини, одіяла й білизна, що сохне. На вулицях, якими зазвичай не проїжджає жоден транспортний засіб, бавляться зграйки дітвори…»

На тлі життєвих злиднів мешканців цих «спальних мікрорайонів» виділялися ті євреї, кого сміливо можна зарахувати до тодішньої бізнес-еліти міста. Серед них – Пісюк, Штайнберг, Маргулес. Перший у 1906 р. відкрив у Рівному пивоварний завод «Бергшлос», який згодом перетворено в акціонерне товариство. Підприємницький талант Маєра Пісюка був оцінений сучасниками: його визнано піонером промислового пивоваріння в південно-східних воєводствах Польщі, а засноване ним підприємство стало одним із найбільших у цьому регіоні. З часом, окрім пива, на ньому почали виготовляти лимонад і дріжджі.

Не менш важливими для економіки міста були й інші підприємства, що належали євреям: фабрики мила (власність Д. Стока) та «Вулкан», що виробляла сірники, – власність Штайнберга і Маргулеса. В 1930-х рр. роботодавцями в Рівному стали брати Райц, котрі володіли цегельнею «Wołyń», та Мілітан, яким належав невеличкий цегельний завод «Сewa». Рівняни Х. Віднік і Н. Штайнман – власники фабрик свічок, Каган Хай спільно з синами – механічних закладів із обробки деревини, Б. Гольдфельд – столярного цеху.

Чи не всі ці фабрики були невеличкими, такими, на яких працювали лише кілька десятків працівників. Так, скажімо, фабрики мила (за винятком тієї, що належала Д. Стоку) – це дрібні заклади, котрі за критерієм організації виробництва радше відповідали поняттю ремісничого цеху, аніж підприємства.

Чи не впродовж всього часу існування Другої Речі Посполитої в ній функціонувало громадянське суспільство. Це створювало сприятливі умови для відновлення роботи тих його суб’єктів, що виникли ще до початку світової війни, утворення нових партій та громадських організацій.

З-поміж новоутворених у Рівному інституцій в перші повоєнні роки особливо помітну роль відігравали Комітети допомоги євреям-жертвам війни. Їх очолювали Ш. Куліковічер та У. Гольденбург. Обидва керівники комітетів прибули до Рівного з-за кордону: перший із Києва, який залишив напередодні вступу до нього німецьких військ, другий – із Житомира.

Облаштувавши офіси (один – на вулиці Шкільній, інший – на Шосейній), Ш. Куліковічер та У. Гольденбург розгорнули роботу, спрямовану на допомогу емігрантам. Поверненню рівнян, що залишили місто в час воєнного лихоліття, сприяла також Єврейська національна рада. Її офіс знаходився в тодішньому осерді громадсько-політичного й культурного життя рівненських євреїв: на вулиці Шкільній.

Найпомітнішою з-поміж партій, що поновили свою діяльність вже на початку 1920-х рр., – Сіоністська. Вони не тільки сприяли підготовці тих, хто прагнув виїхати в Палестину й безпосередньо сприяти відновленню єврейської держави в цьому регіоні, але й здійснювали різнопланову діяльність, яка мала сприяти збереженню цією національною меншиною своєї ідентичності, культури тощо.

Оскільки рівненський осередок Сіоністської партії був одним із найсильніших на Волині, в місто неодноразово приїжджали відомі політики. Зокрема, член виконавчого комітету Всесвітньої сіоністської організації А. Голдберг (1924 р.), його член Л. Яффе (1930 р.), депутат польського сейму 1919–1930 рр., майбутній міністр внутрішніх справ у тимчасовому уряді новоутвореної Держави Ізраїль І. Грінбаум. Останній, перебуваючи в Рівному навесні 1930 р., закликав євреїв до взаємодії з українською громадськістю на виборах до сейму і сенату.

Окрім Сіоністської, в місті функціонували й інші партії, що прагнули відродження єврейської держави на Близькому Сході («Поалей-Ціон», Хітахдут, Мізрахі). Інші ж (як то Бунд чи Єврейська народна партія) протиставлялися такій перспективі: вони бачили майбутнє євреїв «тут» – у Другій Речі Посполитій.

Чи не кожна з цих політичних сил мала свої молодіжні організації. Всі вони, як і численні професійні союзи, були суб’єктами громадянського суспільства. Подекуди з їх лона виходили відомі громадсько-політичні діячі. З-поміж них – Юзеф Раппопорт, який у 1922 р. був обраний до сейму Другої Речі Посполитої. Його високий авторитет сприяв обранню Ю. Раппопорта очільником Секретаріату єврейської парламентської фракції. Один з його офісів знаходився в Рівному.

Як національна меншина, євреї повсякчас шукали порозуміння з польською державою. Серед громадських організацій, які сповідували таку мету, Єврейський громадянський клуб. З-поміж ініціатив, котрі реалізовувалися ним, – збір коштів на будівництво військового літака (1937 р.), що мало сприяти зростанню обороноздатності Другої Речі Посполитої.

Єврейський громадянський клуб – лише одна з організацій, що були створені в Рівному. Поруч з ним діяли Культурно-освітнє товариство «Тарбут», Товариство поширення освіти серед євреїв, Союз єврейських жінок, Доброчинне товариство допомоги бідним євреям та ін.

До початку Другої світової війни, власне ж – включення Рівного до складу СРСР – у місті діяли численні організації і партії, котрі формували єврейський сегмент полікультурного міста. Адже поруч з єврейськими, в ньому працювали українські, польські, російські партії, громадські організації, школи, культурні товариства… Всі вони, як і символи поліконфесійності Рівного – храми, синагоги, костел – невдовзі стануть об’єктами репресій радянської тоталітарної машини.

Цю статтю опубліковано в рамках програми «Відродження полікультурності в меморіальному просторі Рівного», яка здійснюється Центром студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка» (http://mnemonika.org.ua/) за підтримки Фонду імені Рози Люксембург (http://www.rosalux.de/). Всю відповідальність за контент статті несе виключно її автор.

Максим ГОН, 

доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політичних наук РДГУ

comments powered by Disqus
Погода, Новости, загрузка...
Новини дня
  • Нові
  • Популярні