Лютий 1917, лютий 2017- погляд крізь роки

20.02.2017, 19:28      Переглядів: 1087

В останніх числах 1917 року в Петрограді відбулась надзвичайна подія:імператор Микола II Романов зрікся престолу, монархія впала. Державний переворот отримав назву Лютневої революції. Населення російської імперії постало перед необхідністю створенняабсолютно нової для суспільства системи управління державою. Ось тут і виникла проблема. Історична пам’ять народу містила досвід керування ханами, князями, царями та імператорами. Всі ці форми правління мають одну спільну рису – влада завжди належала одній особі. Московітська ментальність сприймає самодержця, як єдиний зразок державного панування. Іншого не було. Почались пошуки. Задача виявилась надскладною. Перше, що спадало на думку - запозичити систему управління з країн Заходу. Країни західної демократії пройшли тривалий шлях формування демократичної влади, ціна досвіду була високою, мільйони загиблих громадян. Варто згадати лише потуги французьких республіканців. Перша французька республіка виявилась проміжною ланкою між абсолютною монархієюЛюдовика XVIі монархією Наполеона Бонапарта. Знадобились надзвичайні потуги французів, щоб витворити інший суспільний лад. Росіяни – не французи, у них своя історія, своя культура і своя доля, тож автоматично запозичити іноземний досвід не виходить. Лютнева революція запропонувалатакі форми народовладдя, як Державна Дума, Радиробітничих, солдатських та матроських депутатів,Тимчасовий уряд, проте вонивиявились нездатними вирішити нагальні проблеми. Результат – Жовтнева революція, коли до влади прийшла звична система деспотії і насилля. Правління Путіна - яскравий зразок повернення до класичної схеми самодержця.

Сучасні вчені надають наступну інтерпретацію зникнення монархій: країна, яка підпорядкована волі однієї людини, має значні вади, зокрема, вона не може створити конкурентоздатної економіки. Рівень розвитку технологій досяг такого рівня, коли одна людина не здатна забезпечити ефективне керування всіх галузей народного господарства на всіх щаблях. Необхідно спиратися на енергію тисячі і тисяч ініціативних, креативних фахівців, які беруть на себе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Такий устрій забезпечується демократією, а не монархією. Китай знайшов свій шлях, Росія – ні, Україна – в пошуках. Сучасна Росіяпостала перед дилемою: авторитарна влада стримує розвиток економіки, але забезпечує цілісність імперії; демократичний устрій розкриває творчий потенціал народу, але існує велика імовірність розпаду держави.

Кошти, отримані відторгівліприродними ресурсами,лишевідтерміновуєютьтермінвирішенняцієїпроблеми. Таке становище не може тривати довго, а це означає що завдання, які ставила перед собою Лютнева революція 1917 року не вирішені, революція має бути продовжена.

Ще один урок Лютневої революції – визнання ролі армії в політичному житті держави. Страйк робітників Путиловського заводу в Петрограді переріс в криваві сутички з поліцією. Щось схоже на події Майдану. Власне, військові зіграли вирішальне значення в революції. Коли до загального страйку петроградських робітників приєднались солдати Волинського, Преображенського та Литовського гвардійських полків доля монархії була вирішеною. В новітній історії незалежної України армія розглядалась лише як ресурс збагачення певних олігархічних кіл. Чисельність армії скорочувалась, техніка списувалась, продавалась, військові містечка руйнувались, землі продавались. Функції військових – суто демонстративні, почесний караул і паради. Ситуація змінилась з початком україно-російської війни. Армія перетворилась в гаранта існування української держави, як такої. Створення потужної армії, крім військової, вплинуло на інші види людської діяльності, інформаційної, економічної, політичної, суспільної. Блокада транспортних шляхів на Донбасі ветеранами АТО доводить створення нової політичної сили, яка бере на себе відповідальність за внутрішню і зовнішню політику в державі. Продажний і корумпований український політикум зіштовхнувся з новою мораллю, носіями якої стали колишні військовослужбовці. Українські політики завжди розглядали політику як компроміс між окремими олігархічними групами, такий собі образ «решали»- популіста. А тут люди не лише говорять, але своїми діями доводять відданість ідеям «свободи», «незалежності», «територіальної цілісності», інтереси суспільного блага ставлять вище за власні. Ситуація починає нагадувати лютий 1917 року. В історії вона отримала назву «двовладдя».

Після Лютневої революції був ліквідований корпус жандармів і Департамент поліції, проголошена заміна поліції «народною міліцією». Тим самим декларувалалсь докорінна відмінність функцій охоронно-репресивного інституту держави. Створювався він на добровільних засадах без штатних працівників, запроваджувалась виборність керівництва, підпорядковувалась органам місцевого самоуправління. Гадалося, що нова структура буде охороняти громадський порядок і захищати інтереси народу, але досить швидко виявилась повна неефективність нового державного інституту, що змусило змінити підходи щодо організації і діяльності міліції. Через століття питання реорганізації міліції постало з новою гостротою. Міліція захищає інтереси пануючого класу, а не всього народу, її діяльність ніяким чином не залежить від органів місцевого самоврядування. Українська еліта в пошуках нової форми органів правопорядку. Лютнева революція лише поставила питання щодо реформування органів правопорядку, проте, ми досі не можемо їх вирішити.

Серед тих, хто брав активну участь в Лютневій революції було багато етнічних українців. 12 березня 1917 року в Петрограді відбулась 20-ти тисячна маніфестація солдат Волинського полку з українськими прапорами і плакатами. Десь серед них був і мій дід Ноцик Володимир Іларіонович з села Вельбівно. Через сто років його внуки і правнуки разом з своїми земляками продовжують справу, розпочату в лютому 1917-го. Революція продовжується.

 

 

 

Анатолій Мініч

 

 

comments powered by Disqus
Погода, Новости, загрузка...
Новини дня
  • Нові
  • Популярні